Управління агрострахуванням
В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.
Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.
Дана робота присвячена вивченню явища агроризику та їх перенесення на страхові компанії з виробника. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.
Мета даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.
Завданням даної роботи є дослідити і проаналізувати специфічні ризики, які характерні для агробізнесу, вивчити механізми їх страхування, дослідження законодавчої бази сфери страхування в АПК та сфери страхування вцілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.
Об’єктом дослідження є ринок страхування та галузь страхування аграрних ризиків, особливості відносин між страхувальником та страховиком та роль держави у цих відносинах.Предмет дослідження - теоретико-методичні засади формування системи страхування аграрних ризиків та організація механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур і майна сільгоспвиробників внаслідок природно-кліматичних ризиків.
Галузь страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.
В роботі використовувалися такі методи дослідження як: історичний , логічний методи, метод спостереження, загальнонаукові методи, а також економічні методи дослідження.
В даній магістерській роботі присутні такі елементи наукової новизни:
1) узагальнення теоретичних основ функціонування ринку аграрного страхування;
2) опрацювання методики розрахунку та розрахунок платежів при страхуванні урожаю сільгоспкультур;
3) розробка концепції розвитку системи агрострахування.
Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій. Дана робота присвячена шляхам досягнення такого результату