Управління агрострахуванням

Конституція України, прийнята у червні 1996р., встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої являється страхова справа. Особливістю страхових обов’язків є те, що розраховуючись за страхові послуги, страхувальник втрачає право володіння, використання і розпорядження своїми грошима (внесеними страховими платежами).

Проведена Укрстрахнаглядом (відповідно до прийнятого Закону "Про страхування") робота з переліцензування страхових компаній дозволила залишитися на ринку страхування близько 200 компаніям, тобто їх кількість скоротилась майже в 4 рази. Основною причиною цього стало невиконання вимог щодо збільшення розміру статутного капіталу, визначеного законом як еквівалент 100,0 тис. доларів США. Закон дозволив підняти рівень страхової справи в Україні на вищий щабель.

Новий етап у розвитку ринку страхування веде свій відлік із 2001 року, коли конструктивна робота Комітету Верховної Ради України з питань фінансової і банківської діяльності разом з Лігою страхових організацій України та Міністерства фінансів України, дозволила підготувати та прийняти нову редакцію Закону України "Про страхування".Тепер Закон "Про страхування" поставив серйозні вимоги щодо фінансової надійності та стабільності страховиків України, зокрема, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлено у сумі, еквівалентній 1,0 млн. євро, а страховика, що займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро.

І все ще можна відмітити щорічний приріст розміру страхових премій в 1,5-2 рази. Якщо, наприклад, страхові премії в 1994 році складали 144 млн. грн., то в 2002 році їх розмір досяг майже 4,5 млрд. грн.

Проте незрозумілим є небажання багатьох страхових компаній працювати із сільськими споживачами. Саме тому значна частина власників сільських будинків залишається сам на сам із своїми ризиками. Необхідно відновити втрачені добрі традиції страхових агентів колишнього Укрдержстраху, коли вони були бажаними порадниками в кожній сільській оселі.

В Україні не потрібно запроваджувати обов’язкове страхування сільгоспризиків. Необхідно вдосконалювати страхові продукти для добровільного страхування аграрних ризиків та надавати фінансову допомогу сільгоспвиробникам для здешевлення страхових платежів.

Аномальні погодні умови у нашій країні практично стають нормою. Як захистити плоди своєї праці від постійних дощів під час збирання урожаю чи від посухи влітку, вимерзання взимку та багатьох інших погодно-кліматичних ризиків? У всьому світі самий розповсюджений інструмент – це страхування.

І наші сільгоспвиробники через власний досвід, через втрати урожаю, через проблеми з банками, коли немає чим повертати кредити і внаслідок чого наступає банкрутство, прийдуть до розуміння необхідності добровільного страхування.

В Україні були спроби запровадити обов’язкове страхування сільгоспкультур та тварин. Так, Постановою КМУ № 1000 від 11.06.2002 року було введено обов’язкове страхування сільгоспкультур по програмі мультиризикового страхування у рослинництві. При цьому Постановою Кабміну № 590 від 23.04.03 року затверджено порядок і правила проведення обов'язкового страхування тварин. За цією Постановою, страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні.[26]

Проте не було запроваджено належного адміністрування цих Постанов з боку держави і тому страхування не стало поширеним. Тому на сьогоднішній день можна сказати, що в Україні обов’язкового страхування аграрних ризиків майже немає.

З 2005 року розпочато черговий етап створення законодавчої бази. Прийнято Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року, № 1877-IV, який вступив в дію з 1 січня 2005 року. Він передбачає обов’язкове страхування лише у випадку використання бюджетних коштів. Зокрема, розділ III "Державне регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції (капітальних активів) та фонд аграрних страхових субсидій" передбачає обов’язковість попереднього страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів особами, які продають на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція, отримують бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни, отримують банківський кредит (позику) на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету, отримують бюджетний кредит (позику) або банківський кредит (позику) під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів (стаття 10).