Мазепа Іван Степанович

гарно розвинути свій незрівнянний вроджений дипломатичний хист. Він мусить

виступати як посередник у переговорах з усією Європою: ладити між султаном,

кримським ханом, польським королем, московським царем, бранденбурзьким

електором. Сам Людовик ХIV пробував нав’язати зносини з Дорошенком через

свого варшавського амбасадора не те, щоб дістати від нього допомогу-корпус для

боротьби проти цісарської армії.

Всі землі на правім березі Дніпра заявилися за прапором Дорошенка; Ліво-

бережжя визнало Москву, якої представником був гетьман Самойлович, бідний

попівський син. Українські патріоти мріяли про велику Козацьку Державу, що

охопила би землі, які опинилися під владою обох цих гетьманів. Із цією метою

не раз починалися переговори між Дорошенком і Самойловичем; Мазепа брав у

них участь у 1674 р. і вперше зустрівся із московськими боярами.

Протягом майже всього 21-річного гетьманування Мазепа проводив тради-

ційну для гетьманів Лівобережної України політику. З послідовністю він зміцнює

становище старшини, роздавши їй понад тисячу дарчих землі. Завдяки щедрим

дарам царя Мазепа накопичує близько 20 тис. маєтків і стає одним із найбагатших

феодалів Європи. Ревний покровитель православ”я, він будує по всій Гетьман-

щині цілу низку церков, споруджених у стилі українського барокко. Заходами Ма-

зепи Києво- Могилянський колегіум набув статусу Києво-Могилянської академії

(у цей час відомої як „Могило-Мазепивіан-

ська”). Завдяки матеріальній підтримці

гетьмана вона спромоглася спорудити нові

корпуси .

Його відкрита і послідовна підтримка стар-

шини збуджувала повсюдне невдоволення