Мазепа Іван Степанович

Мазепа Іван Степанович

Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетськім хуторі Київщини, неподалік Білої Церкви. Майбутній гетьман народився в маєтку його батьків. Рік його народження залишається нез’ясованим. Деякі дані вказують на 1629 р., інші – на 1644-й, приблизно 1632 – 1639 рр

Іван Мазепа походив з дворянської родини, що здавна поселилася на Правобережній Україні. Його батько Адам-Степан Мазепа - Колединський займав велику посаду в окрузі Білої Церкви. Його мати теж походила із знаменитого українського роду Московських. Батьки мали українське корі-

ння, про що свідчить насамперед те , що вони сповідували православну віру, як їхні пращури. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сина Іва-

на майбутнього Гетьмана.

Щодо його дитячих років, то він зростав у час невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчитися їздити верхи, володіти шаблею та засвоїти собі всі ті військові вправи, які, вабили нащадка козаків. А при цьому він не занедбував своєї освіти. Адже належав до інтелігентної рідні, де наука була завжди в пошані.

Вплив його мами, Марії, що була жінкою освіченою, сміливою й свідомою патріоткою,

заважив на ньому, й був це єдиний вплив, до якого признавалася така таємна й незбагнена індивідуальність. Мати вислала його на студії до Києва, де тодішні школи були славні на весь європейський Схід. Вчили там професори, що кінчали свої студії на Заході, а заснував їх Київський митрополит Петро Могила, давній учень Єзуїтської Колегії „Ля Флеш”, звідки запозичив методи навчання. Мазепа студіює три роки риторику

та латину. Цицерон, Тит, Лівій і Тацит стають його улюбленими авторами і їхня мова та гармонійний стиль залишається для нього зразками та чарувати-

муть його усе життя. Мазепа добре володів пером, у хвилинах дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.

Коли скінчив студії і вернувся до рідної хати, батько, що мріяв про велику кар’єру для свого сина, вислав його, як пажа на двір польського короля Яна-Казимира. Мазепа вже тоді вмів чарувати людей; королі, князі, жіноцтво, воя- ки, козаки, а навіть духовні не вміли боронитися перед його дивною силою по-лонити серця. Розпочався період служби. Мазепу, що знав багато мов, незважа-

ючи на молодість, використовували переважно в дипломатичних місіях, які да-

ли змогу знайомитись з українською діяльністю. Він оглянув Німеччину, Фран- цію та Італію. Не надто обтяжливі службові обов’язки уможливлювали одруже- ння з прегарною панночкою безжурного польського двору й розкошування у колі друзів. Окрім того йому не бракувало хисту до суперечок та честолюбства пород- жених вочевидь прихильністю короля і, либонь, жінок, яким подобався сповнений життя, напрочуд здібний і добре вихований юнак. А проте гострий конфлікт з по-

льським дворянином Пассеком (1662), хоч і не похитнув становища Мазепи, дав

йому відчути, яким чужим і зловорожим для нього може стати оточення польсь-

кого короля. 1663 р. він залишив службу. Причина відставки пов’язана з остан-

ньою дипломатичною місією. В лютому 1663 р. той-таки Ян Казимир відрядив йо-

го до гетьмана Юрія Хмельницького з королівським посланням, яке юний дипло-