Прийняття Християнства на Русі

Але, як і раніше, залишалася невирішеної головна задача зовнішньої політики Русі - оборона від печенежских племен, що наставали на Російські землі по всьому лісостеповому прикордонню.

Літопис вкладає у вуста князя Володимира наступні слова:

"-І рече Володимер: "Се не добро, їжаку мало місто біля Києва" -

І нача ставити городі по Десні і по Острові, і по Трубежу, і по Суле, і

по Стугне. І нача нарубати (набирати) чоловіку лучьшее від Словен і від

Кривичъ, і від Чюди, і від Вятичъ, і від цих населили граді. Бе бо рать від

печеніг і бе воюяся з ними й одаляя їм".

Ці слова літопису містять винятково цікаве повідомлення про організацію загальнодержавної оборони. Володимир зумів зробити боротьбу з печенігами справою всієї Русі, майже усіх входили в її склад народів. Адже гарнізони для південних фортець набиралися в далекому Новгороді, в Естонії (Чудь), у Смоленську й у басейні Москв-ріки, у землях куди жоден печеніг не добирався. Заслуга Володимира в тім і складається, що він уся лісова північ змусила служити інтересам оборони південної границі, шедшей по землях Галявин, Уличей і Жителів півночі. З найближчих до Києва міст були побудовані Василев на Стугне і Бєлгород на Дніпрові. Міста Треполь, Тумащ і Василев з'єднували вали. Будівля декількох оборонних рубежів із продуманою системою фортець, валів, сигнальних вишок унеможливила раптове вторгнення печенігів і допомогла Русі перейти в настання. Тисячі росіян сіл і міст були урятовані від жахів печенежских набігів.Князь Володимир випробуючи великий нестаток у великих військових силах, охоче брав у свою дружину вихідців з народу, що прославилися богатирськими справами. Він запрошував і ізгоїв, людей, що вийшли поневоле з родових громад і не що завжди вміли завести самостійне господарство; цим князь сприяв подальшому розпаду родових відносин у селі. Изгойство переставало бути страшною карою - ізгой міг знайти місце в князівській дружині.

Перемоги над печенігами святкувалися дуже пишно, що також знайшло відображення в літописі. Князь з боярами і дружиною бенкетував на "сінях" (на високій галереї палацу), а надворі ставилися столи для народу. На ці бенкети з'їжджалися "посадники і старійшини по всім градом і люди многі". Знамениті бенкети Володимира оспівані й у билинах у повній згоді з літописними записами:

В стольному місті в Києві,

У ласкава князя у Володимира

Був пированьице почестен бенкет

На багатьох на князів на бояров,

На могучиих на богатирів,

На всіх купців на торговіих,

На всіх мужиків деревенскиих.

Прийняття християнства

Як уже говорилося вище, вокняжевшись у Києві, Володимир зробив свого роду язичеську реформу, прагнучи, мабуть, підняти древні народні вірування до рівня державної релігії. Але спроба перетворення язичества в державну релігію з культом Перуна на чолі, зважаючи на все, не задовольнила Володимира, хоча кияни охоче підтримували самі крайні прояви кривавого культу войовничого бога.