Прийняття Християнства на Русі

Обстановка в Київській Русі перед прийняттям християнства

У Х-ом столітті продовжувалося поступове формування російської державності. З однієї сторони необхідно було вирішувати питання, зв'язані з розширенням впливу київських князів "усередині" Русі, приводячи до покірності ще розрізнені слов'янські племена, з іншої сторони перманентна зовнішня погроза вимагала великої напруги від молодої феодальної держави.

У цьому зв'язку вся стрімка діяльність Великого Князя Святослава (батька Володимира) стосовно Русі не був неуважністю до її інтересів, чи неусвідомленим прагненням зневажити нею (як про це говориться в деяких місцях літопису). Навпаки - усі було розраховано на рішення великих державних задач. Найважливіша з них, що складалася в забезпеченні безпеки з боку Хазарського каганату, була вирішена цілком успішно (він перестав існувати після волзько-хазарського походу). Друга задача - створення мирного торгового плацдарму на західному узбережжі Росіянина (Чорного) моря (у співдружності з Болгарією) - виконана не була, тому що тут Русі протистояли дві значні сили: Візантія і печеніги.

Боротьба з печенігами стала в Х в. насущною потребою Русі. Весь родючий лісостеп, густо покрита росіянами селами і містами, була звернена до степів, була відкрита раптовим набігам кочівників, що розкинулися по російській рівнині на "місяць кінного шляху" від Дунаю до Жигулів.

Кожен набіг приводив до спалення сіл, знищенню полів, викраденню населення в рабство. Тому оборона від печенігів була не тільки державним, але і загальнонародною справою, зрозумілому і близькому всьому шарам суспільства. І природно, що князь, що зумів очолити цю оборону, повинний був стати народним героєм, дії якого оспівувалися в билинах. Таким князем виявився побічний син Святослава - Володимир.

У м. Любече, що охраняли підступи до Київської землі з півночі, жив у середині Х в. деякий Малко Любечанін. Дочка його Малуша була ключницею княгині Ольги (матері Святослава), а син Добріня, мабуть, служив князю. У всякому разі в билинах збереглася пам'ять про те, що він був при князівському дворі "конюхом так приворотчиком", а пізніше став придворним.

Малуша Любечанка стала однієї з наложниць Святослава, і в неї народився син Володимир (рік народження невідомий), якого довго потім корили його походженням, називаючи "робічічем" і "холопіщем". Вихователем при ньому і став рідний дядько Добріня.

Невідомо, як склалася б подальша доля Володимира, але перед черговим і як потім виявиться трагічним походом 970 р., Святослав вирішив посадити своїх малолітніх дітей на князювання. Ярополку був залишений Київ, а Олеу - Древлянская земля. У той же час Новгородці, незадоволені, може бути, владою князівських намісників, надіслали сказати Святославові,щоб він дав їм сина свого в правителі.

Ні Ярополк, ні Оле не погодилися княжити в Новгороді. Тоді Добріня

запропонував Новгородцям просити в князі Володимира. Так юний "робічіч"

став князем-намісником у Новгороді.

Через кілька років після трагічної загибелі Святослава між братами почалася усобица, що підігрівається боярським оточенням. У результаті Оле Древлянский був убитий, а Володимир, збігши з Новгорода і три роки пробувши за морем, привів із собою найману варязьку дружину й у 980 р. рушив на Київ. Але крім того, що він йшов війною на Ярополка, він ще вирішив відбити в нього наречену. Справа в тім, що,будучи одружений на грекині-красуні, що привіз йому з походу батько, Ярополк сватався і до Рогнеди, дочці Полоцького князя Рогволода (не Рюрикова роду). Володимир, щоб схилити Полоцького князя на свою сторону,також послав сватів до Рогнеди. Літописець говорить, що в таких скрутних обставинах Рогволод віддав справу на рішення дочки. Але Рогнеда кривдно відмовила Володимирові, сказавши, що не хоче йти за сина рабині. Дружина Володимира захопила Полоцьк. Князь Рогволод із двома синами був убитий, а Рогнеда узята Володимиром у дружини.

З Полоцька Володимир рушив уже безпосередньо на Київ. Не без

зрадництва людей із власного оточення Ярополк був убитий