ГАЙДАМАЧЧИНА

ких умовах вибухло 1768 року повстання, відоме під назвою «Ко-

ліївщина». Приводом до цього стала поява російського військана Правобережній Україні в зв'язку зі створенням конфедерації в

Барі, на Поділлі. Цю конфедерацію проголосила частина польської

шляхти під проводом Казіміра Пулавського проти уряду короля

Станіслава Понятовського, головно — проти російського втручання

в польські справи. Тоді російський уряд вислав на допомогу королеві

війська, які почали боротьбу з загонами конфедератів. В народі ви-

рішили, що війська прийшли, щоб захищати православних. Це заво-

рушення використали Мелхиседек Значко-Яворський та керманичі

нового повстання, яке було задумане в Мотронинському манастирі.

Так зродилося величезне повстання, на чолі якого став запоро-

жець Максим Залізняк. За ним пішли ватаги запорозької сіроми.

Сили його зростали, до нього приєднувалися селяни. Залізняк здо-

був ряд укріплених міст: Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Бо-

гуслав, Лисянку, Умань. По дорозі гайдамаки громили польські ма-

єтки, уніятське духовенство та жидів, які здебільшого служили

у польської шляхти. Великим успіхом повстанців було приєднання

до них Івана Гонти, сотника двірської міліції Потоцьких, який здав

їм Умань, де зібралася околична шляхта, покладаючи надії на міцні

укріплення та надвірну міліцію. Там вчинили гайдамаки страш-

ний погром, описаний Шевченком, вирізали шляхту (біля 18.000),

уніятських ченців, учнів василіянської школи. М. Грушевський вва-

жав, що картина нищення поляків в Умані була перебільшена. Нав-

паки, Гонта намагався рятувати життя кому тільки це було можливе.

В Умані скликано раду, яка обрала Максима Залізняка гетьма-