ГАЙДАМАЧЧИНА

вернулися до мирного життя.

Найбільший рух охопив Правобережжя в 1760-их роках. При-

чини його були складні: до економічних та соціяльних приєдналися

національні та релігійні. З одного боку викликало рух закінчення

пільгових років на Київщині, де колонізаційний процес почався

пізніше, ніж в інших місцях Правобережної України. З другого боку

впливала політика уніятського митрополита Володковича і особливо

його помічників; вони вели боротьбу з православними, всіма засо-

бами намагаючись ширити унію. Перед її наступом чимало селян,

щоб врятуватися, вдавали з себе уніятів.

Становище православної Церкви було дуже тяжке. Збереглося

лише 20 парафій, які підлягали єпископам Переяславським, що пе-

ребували за кордоном Польщі. З 1753 року ігуменом Мотронинсько-

го манастиря, на Київщині, призначено Мелхиседека Значко-Явор-

ського, який мав завідувати також православними єпархіями Ки-

ївщини. Він почав організувати спротив унійній акції Київського

митрополита. Мотронинський манастир та сусідні — Жаботинський,

Мошногірський, Медведівський та Лебединський, стали тверди-

нями православ'я.

Так у 1760-их роках почалася завзята боротьба православних

з уніятами. Уніятів підтримав польський уряд; військо допомагало

УНІятам постягати православних на унію, але православні не прий-

мали уніатського духовенства. Мелхиседек їздив до Петербургу, після чого російський уряд наказав своєму послові в Варшаві запро-

тестувати, але та інтервенція наслідків не мала. Почали ширитися

чутки, що цариця Катерина обіцяла допомогу православним. В та-