ГАЙДАМАЧЧИНА

тисяч міліції.

Перше значних розмірів гайдамацьке заворушення почалося

в 1734 році, коли російська армія з гетьманськими полками прий-

шла до Польщі, щоб допомогти синові короля Августа П зайняти

польський престіл. Бачачи гетьманські полки, селяни вирішили, що

вони прийшли на допомогу їм у боротьбі проти польської шляхти.

Повстанський рух охопив Брацлавщину, Поділля, частину Волині

і дійшов до Львова. На чолі його став сотник Верлан, ще був началь- ником міліції князя Любомирського. Верлан ширив серед народу

сфальшовані грамоти цариці Анни, яка, нібито, обіцяючи свою допо-

могу, радила нападати на поляків і навіть заявляла, що прийме

Правобережжя у своє підданство. Селяни почали писатися в козаки,

заводити козацький устрій, полки з сотнями. Боротьба з повстанцями

була тяжка і тривала до 1738 року, коли рештки гайдамацьких за-

гонів знищили поляки, а сам Верлан подався до Молдавії.

Не зважаючи на поразку та страшні кари, гайдамацький рух не

затихав, а вибухав у різних місцях з більшою або меншою силою.

Гайдамаки не давали шляхті господарювати в маєтках і зміцнювати

кріпацький тягар.

Із значніших гайдамацьких рухів треба згадати рух 1750-го року,

коли повстання охопило широкий район Брацлавщини, східнього

Поділля і Київщини. Тоді здобуто, крім численних панських мастків,

Умань, Вінницю, Летичів, Хвастів. Але, не зважаючи на те, що гай-

дамаки не зустрічали сильного спротиву, вони не створили тривкої

організації, бо були поділені на окремі загони, які діяли незалежно

один від одного. Через рік повстання стало слабшати, і селяни по-