Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності
Друга значна частина проблеми виплавлення сталі у мартенівських печах – це типи нових мартенівських печей, що повинні застосовуватися. Для держави це питання було на той час ключовим. Від його розв’язання залежало виконання п’ятирічного плану. У цей період головний інститут з проектування металургійних підприємств неодноразово розглядав питання про тоннаж і вибір типу нових мартенівських печей, але довго не міг дійти єдиної думки. Іноземні спеціалісти, що працювали в СРСР, давали протилежні оцінки. Л.М.Фортунато розглянув спочатку питання про те, що розуміти під такою характеристикою як «тоннаж печі», і переконливо довів, що тоннаж печі, визначаємий за вагою садки або за виходом металу, що годиться, не характеризує точно ці печі. Відмітимо, що Л.М.Фортунато звертав на це увагу ще у 1918 р. Тому вчений запропонував іншу класифікацію мартенівських печей, використовуючи дві основні характеристики: площину поду і напруженість поду (відношення величини поточного тоннажу до площини поду). Перший параметр – конструктивний, а другий – виробнича ознака змінного значення. Здобуток цих ознак дає характеристику печі у вигляді «отдачи в печи» металу з усіх завалених матеріалів. Для відповідних розрахунків Л.М.Фортунато запропонував особливу діаграму. Він так характеризував запропонований ним параметр: “ Важно то, что новый принцип учета тоннажа мартеновских печей по «отдаче в печи» порождает иное отношение к выбору величины реальной садки в зависимости от различных типов шихт, причем печь может давать при самых разнообразных примерах одинаковое количество стали на поду, что может иметь большое значение в отношении постоянного уровня свободно кипящего металла, в отношении уточнения выбора небходимых присадок и стандартизованных условиях разливки» [19].
У наступній праці цього циклу він розвиває свої думки щодо тоннажу печей та того, які мартенівські печі необхідно будувати. Це питання вчений розглядає, виходячи з необхідності виконання трьох основних моментів: значних масштабів продуктивності, високої якості продукції та економії коштів. Л.М. Фортунато з цих позицій детально розглянув переваги і недоліки двох найбільш поширених на той час типів мартенівських печей – з рухомим робочим простором і стаціонарних печей і дійшов висновку, що зі збільшенням тоннажу перший тип печей більше виправдовує себе, якість сталі у цьому випадку покращується.
Л.М.Фортунато планував узагальнити ці дослідження у монографії «Какие мартеновские печи нужны социалистическому хазяйству». У книзі планувалося розглянути історію виникнення, розвитку і застосування за кордоном печей з рухомим робочим простором. Книгу було написано за договором і здано до видавництва у 1933 р., але її доля і досі невідома. На жаль Л.М.Фортунато невдовзі (12 липня 1934 р.) пішов з життя. Поховано було його на відомому Севастопольському цвинтарі.
Л.М.Фортунато був надзвичайно обдарованою та ерудованою людиною. Він вільно володів французькою мовою, мав чудову музичну освіту, як композитор створив низку творів для симфонічного оркестру, усе життя був взірцем порядності, підтвердивши дану йому на початку викладацької діяльності професором І.А.Тіме характеристику високо порядної людини. Він був одним з тих найактивніших, завдячуючи яким Дніпропетровськ має музичне училище.Водночас Л.М.Фортунато виявив себе як талановитий вчений в галузі металургії. Його праці з питань застосування фізичної хімії до металургійних процесів є одними з перших не тільки в Україна та Росії, але й в світі, що розкрили сутність цієї проблеми. М.Р.Миронов, зокрема пише, що «металургійна наука у ряді випадків з успіхом використовує рівняння рівноваги реакцій для пояснення і дослідження процесів, що відбуваються у системі метал-шлак» [7, с. 106]. Цикл досліджень з питань реконструкції і побудови нових мартенівських печей, їх класифікації та встановленні типів визначив підходи до впровадження новітніх досягнень техніки у металургійну промисловість. Ці дослідження вплинули на шляхи і темпи розвитку вітчизняного сталеплавильного виробництва. Сучасники відзначали у Л.М.Фортунато таку рису характеру, як «уменье увязывать глубокое знание теории с повседневными запросами практики» [4].
На жаль, життю і діяльності Л.М.Фортунато не дуже часто віддається належне. Невизначеною є й повна бібліографія праць відомого вченого, музиканта й мистецтвознавця, аналіз яких надав би нових рис до характеристики цієї визначної як для України, так і для Дніпропетровська постаті вченого і митця.
Література
1.Записки Екатеринославского отделения Русского технического общества. – 1905. – №11-12.
2.Звезда. – 1923, 16 февраля.
3.Крыштановская О.В. Инженеры: становление и развитие профессиональной группы. – М.: Наука, 1989. – 144 с.
4.Л.М. Фортунато (некролог) // ДОМЕЗ. – 1934. – №8. – С. 1-2.