Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності

Після отримання КВГУ нового статусу, а саме статусу гірничого ін-ституту, посилилися вимоги до наукового цензу викладачів, та й сам Л.М.Фортуна то за цей час накопичив нові дослідницькі матеріали з питань металургійного виробництва. Зокрема нами виявлено працю Л.М.Фортунато, яка вийшла брошурою у 1916 р. і зараз практично невідома [17]. Дисертаційне дослідження було представлене Л.М.Фортунато у 1918 р., періоді, що знаменувався різкими політичними змінами. Усталені наукові зв’язки у межах колишньої імперії були порушені, тому захист дисертації був під загрозою. І тоді ректор КГІ М.І.Лебедєв звернувся 16 травня 1918 р. до департаменту вищих технічних закладів Міністерства народної освіти з листом, у якому зазначав: «Преподаватель металлургии в Екатеринославском горном институте Л.М.Фортунато, которому был назначен срок для приобретения научного ценза, представил в горный факультет Института, в качестве диссертации работу «Общие законы равновесия предельной системы металл-шлак» основного мартеновского процесса». В виду того, что в пределах Украины факультет по металлургии и соприкасающимся и вспомогательным к ней наукам имеется только один – в Екатеринославском Горном институте – и в виду того, что Институтом уже возбуждено ходатайство о предоставлении ему права давать ученое звание адъюнкта по техническим предметам, допуская у себя публичную защиту диссертаций, имею честь покорнейше просить о разрешении Горному институту назначить для преподавателя Л.М.Фортунато, по одобрении его работы его рецензентами, публичную защиту диссертации в Институте с приглашением, если это понадобится, официальных оппонентов из других высших учебных заведений» [5, с. 41]. Захист дисертації відбувся і опонентами, що дали позитивні відгук и на дисертаційне дослідження Л.М.Фортунато, були відомі вчені Л.В.Писаржевський, А.П.Виноградов, Г.Є.Тимофіїв.

Після захисту дисертації у 1918 р Л.М.Фортунато переймався деякий час більше практичною діяльністю, ніж теоретичними дослідженнями. Сам він у «Записке о причинах, мешающих моей интенсивной научной работе», яку можна приблизно віднести до 1922 р., писав так: «Отсутствие достаточной материальной обеспеченности, вследствие чего приходится непрестанно приискивать заработков на стороне и отдавать этому время. Независимо от этого… я состою постоянным консультантом по мартеновскому делу в заводе им. Карла Маркса. Последняя служба (оплачиваемая) дает мне материал научного характера, которым я намерен воспользоваться для печатных работ по мере свободного времени» [5, с. 86].У лютому 1923 р. Катеринославський раднаргосп залучив Л.М.Фортунато для налагодження роботи мартенівського цеху на заводі ім. Карла Маркса (колишнього – Ланге), що стояв близько 5 років. За участь у запуску мартенівських печей на цьому заводі (далі – завод «Комінтерн») Л.М.Фортунато отримав звання Героя труда [2]. Декілька місяців після запуску мартенів він сполучав посади професора гірничого інституту та начальника мартенівського цеху. З 1923 р. і далі протягом усього життя він постійно консультував заводи і проектні організації з питань їхньої практичної діяльності. Він працював також у науково-технічному відділі Катеринославської економічної ради, був членом Президії Українського металургійного товариства., був членом Катеринославського центрального науково-технічного клубу. Цікавим є той факт, що Л.М.Фортунато мав членський квиток Дніпропетровського будинку вчених за №4, тобто був у числі його організаторів й активних діячів з початку його діяльності у 1927 р. Вів активну викладацьку діяльність, читав лекції з металургії заліза і сталі на металургійному факультеті, з металургії на гірничому факультеті, вів практичні заняття з легування сталей, керував кабінетом і лабораторією металургії-2. У цей період він продовжував й активну діяльність на мистецькій ниві, викладав історію музики, був (у березні 1923 р.) делегатом 1-го губернського з’їзду працівників мистецтв (мандат № 21 від 27 березня 1923 р.) [5].

Важливим напрямом його наукової та науково-організаційної діяльності стала праця на започаткованій П.Г. Рубіним науково-дослідницькій кафедрі металургії й горючих матеріалів, у складі якої Л.М. Фортунато очолював секцію металургії сталі. Науково-дослідницькі кафедри – це спеціально створені в Україні структури, які являли собою нову форму організації наукових досліджень і підготовки наукових кадрів [9]. Необхідність їх як певних організаційних форм наукового пошуку була спричинена тим, що в Україні у розглядуваний період були ліквідовані університети, які завжди були каталізаторами наукової думки. Крім секції, яку очолював Л.М. Фортунато на кафедрі були також інші секції: 1. Секція металургії чавуну та 2. Секція горючих матеріалів. Подібні кафедри займалися лише науково-дослідною роботою, а не навчальною.

Така напружена діяльність в досить складних умовах життя призвела до тяжкого захворювання. На початку 1925 р. Л.М. Фортунато захворів на інсульт, що викликало на певний час правосторонній параліч. Після одужання Л.М. Фортунато у березні 1925 р. поновив свою діяльність, але у 1928 р. у зв’язку зі станом здоров’я був вимушений відмовитися від викладання у Дніпропетровському музичному технікумі. Це було викликано й тим, що він почав активну роботу з питань підвищення кваліфікації робітників та інженерів об’єднання «Південкриця».

У 1930 р. металургійний факультет гірничого інституту перетворено на металургійний інститут, у якому Л.М. Фортунато з 15 травня 1930 р. продовжував керувати кафедрою металургії сталі.

Тридцяті роки стали новим етапом творчої наукової та практично-наукової діяльності Л.М. Фортунато. Основними напрямками його досліджень у цей період були: 1. Фізико-хімічна теорія металургійного виробництва сталі та 2. Питання конструювання та використання мартенівських печей і їхніх пристроїв у металургійному виробництві сталі.