Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності
Напрямки цих досліджень певною мірою розглядались у статті [6], але на наш погляд є необхідність звернутися до їх результатів ще раз хоча б у короткому викладенні.
Фізико-хімічний підхід до дослідження металургійних процесіввиробництва сталі знайшов своє відтворення у різні періоди життєвого шляху Л.М.Фортунато: спочатку у його дисертаційному дослідженні «Общие законы равновесия предельной системы металл-шлак основного мартеновского производства» (1918), потім у працях «К теории производства стали» (1922), «Уравнения равновесия основного мартеновского процесса» (1924), «Физико-химические теории производства стали» (1930), «Мартеновское производство» (1932), «Физико-химические особенности мартеновского процесса и физико-химический метод расчета основных мартеновских шихт» (1933), незакінченій монографії, деяких інших працях на жаль маловідомих, тому що видавалися у буремні роки й виходили малими тиражами у Катеринославі-Дніпропетровську.
У першій праці Л.М.Фортунато розв’язує задачу встановлення функціональної залежності «между первоначальными заданиями металлических садок и количествами потребной руды». У роботі, що вийшла у 1924 р., головну увагу Л.М.Фортунато приділив спробі вивчення хімічних перетворень у мартенівській печі з точки зору фізико-хімічних законів. Дослідження рівнянь рівноваги основного мартенівського процесу дало змогу запропонувати відповідні рівняння, що мали як теоретичне, так і практичне значення. Л.М.Фортуна то робить висновок, що металургійні процеси виробництва сталі носять фізико-хімічний характер.Значний вплив на розвиток фізико-хімічних теорій металургійних процесів мали праці Л.М.Фортунато 1930-1931 років, у яких вчений піддав критичному аналізу теорії металургії сталі, що були на той час. Однією з найвідоміших була теорія металургії сталі, запропонована видатним вченим-металургом В.Є.Грум-Гржимайло. Відзначаючи його роль Л.М.Фортунато писав: «Починаючи з 1912 р. проф. Грум-Гржимайло зробив спробу підвести загальний фізико-хімічний фундамент під металургію сталі, давши певну теорію, що остаточно склалася у нього 1925 р., коли він виступив у пресі з підручником “Производство стали”» [13, с. 41]. Віддаючи належне цій теорії і тому, що вона «написана із властивою авторові простотою і переконливістю» і тому «читач може почерпнути у книзі багато надзвичайно корисного» [Там само]. Л.М.Фортунато не погоджується з тими уявленнями В.Є.Грум-Гржимайла, які стосуються закону Вант Гоффа-Ле Шательє. Ця дискусія мала велике значення, тому що привернула увагу багатьох дослідників до розробки теоретичних основ металургії сталі. Зазначимо , що полеміка Л.М.Фортунато з В.Є.Грум-Гржимайла не впливала на ставлення до останнього і як до вченого, і як до людини. Коли В.Є.Грум-Гржимайло помер (1928) Л.М.Фортунато виступив на зборах Дніпропетровського відділення Всеукраїнської асоціації інженерів з ґрунтовною доповіддю «О работах В.Е.Грум-Гржимайло в области металлургии стали», висвітлив його значний науковий і практичний доробок у розробці цієї проблеми і підсумовуючи сказав: «В этой ушедшей навсегда технической силе мы должны ценить не только сделанное ею, но и методы, которыми она шла, так как в этих методах било ключом научно-техническое творчество, по которому надо учиться» [14].
Розглянемо коротко також і другу проблематику. Вона була викликана потребами часу і, в першу чергу, курсом на індустріалізацію країни, взятим партійним керівництвом та урядом.
Л.М.Фортунато у цей час консультує ряд заводів найкрупнішого металургійного об’єднання України «Південносталь», читає лекції з проблемметалургії сталі на курсах підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників. І постійно перед ним ставляться питання підвищення продуктивності, якості виплавленої сталі, вибору типу і тоннажу мартенівських печей. Промисловість на той час не мала науково обґрунтованих положень щодо роботи мартенівських печей. Л.М.Фортунато ставить завдання розробити основні положення, від дотримання яких залежить продуктивна робота мартенів. Свої погляди на проблему, що набула значної актуальності, вчений виклав у низці праць, основними з яких можна вважати: 1. «Главнейшая проблема рационализации мартеновского процесса» (1930); 2. «К вопросу о наиболее рациональных перевозных устройствах мартеновских печей» (1930); 3. «К вопросу об увеличении производительности мартеновских печей» (1931); «4. О классификации мартеновских печей и об их тоннаже»; 5. «Какие мартеновские печи нужны социалистическому хозяйству СССР» (1932).
Послідовно і методично Л.М. Фортунато сформулював у цих працях основні принципи, комплекс положень, дотримання яких є необхідною умовою підвищення якості сталі. Він виокремив два основних напрями: реконструкція старих та будівництво нових мартенівських печей. Але не треба дивитись на таке виділення, як на щось тривіальне. Вчений не просто декларує ці напрями, а розробляє і пропонує основні варіанти підходів до їх якнайефективнішого втілення. В одній зі згаданих праць Л.М. Фортунато розглянув різні варіанти зниження втрат газу, що використовувався для опалення мартенівських печей, і дійшов висновку, що ці втрати можна різко знизити. Для цього, на його думку, як при реконструкції, так і при спорудженні нових печей, необхідно переходити на системи, що дозволяють випускати газ поблизу газових регенераторів. Тим самим до мінімуму скорочується довжина підвідних каналів, і різко знижуються втрати газу.
В іншій праці цього часу (1930) вчений висунув як одну з основних -проблему раціоналізації мартенівського виробництва, розглядаючи її як шлях інтенсивного підвищення якості мартенівської продукції. Головними техніко-економічними питаннями на шляху підвищення якості металу, на його думку, є: краща розкисленість металу, зменшення неметалевих включень і газових каверн, підвищення продуктивності печей, зниження втрат палива на одиницю поверхні, зниження собівартості металу.Положення, сформульовані Л.М.Фортунато ще на початку 30-х років були актуальними протягом багатьох десятиліть. Зовсім новою стала на той час і постановка вченим питання про необхідність «образовать длительные опытные поля с небольшими печами, с разными видами отопления» для того, щоб вести експерименти з розробки та відпрацювання нових конструкцій головок печей з камерами змішування. По суті, тут закладена ідея дослідно-експериментальних дільниць, полігонів, цехів, кафедр на заводах, яка булареалізована пізніше в конкретні історичні періоди. Л.М.Фортунато вказував на те, що саме тоді «наши мартеновские печи… станут организованными, мощными, научно-техническими учреждениями производственного назначения, своего рода кафедрами-заводами» [16, с. 16]. Тему впровадженняновітніх досягнень техніки у виробництво вчений продовжив і у 5-му випуску книги «Мартенівське виробництво». Тут він розглянув питання використання головок мартенівських печей. Можна вказати на те, що погляди Л.М.Фортунато збігалися багато в чому з поглядами М.О.Павлова, який теж вважав, що «реконструкцию наших мартеновских печей надо начинать с перестройки головок» [8].