Економічна думка Росії в період кризи і ліквідації кріпацтва
Здавалося б, що цій вимозі найбільш відповідає селянське прива¬тне господарство, а не община. Справді, селянське господарство Чернишевський оголошує вищою з усіх існуючих форм виробницт¬ва, але тільки за перехідних умов. Тенденція дальшого розвитку має полягати в поступовому розширенні сфери панування державної власності з общинним володінням і скорочення сфери приватновла¬сницького виробництва. Це уможливить початок поступового пере¬ходу до соціалістичних форм господарства.
Чернишевський наголошував на можливості не допустити в Ро¬сію капіталізм, котрий, на його думку, є не обов'язковим, та й не бажаним шляхом економічного розвитку. Після ліквідації феодаліз¬му країна, за Чернишевським, розвиватиметься через «перехідний стан» до панування колективних форм виробництва. «Перехідний стан» Чернишевський розуміє як період співіснування секторів - общинного, колективного і приватного. Причому общинний сектор має витісняти приватний.
На зміну приватній власності має прийти суспільна власність як більш справедлива, як така, що відповідає потребам трудящих і зв'язана із суспільним виробництвом. Перемога соціалізму в Чернишевського є невідворотною. Соціалізм стає закономірним резуль¬татом розвитку свідомості і матеріального виробництва. І якщо ідея соціалізму виникла на Заході, то її здійснення можливе насамперед у Росії, тому що тільки тут збереглась вихідна форма колективної власності - община. На Заході її давно зруйновано розвитком капі¬талізму.
Проте община в Чернишевського не є готовою соціалістичною формою виробництва. Такою вона стане в майбутньому, після пере¬ходу до колективної праці і високорозвиненої техніки. Чернишевсь¬кий захищав общину як засіб запобігання класовому розшаруванню села, що вже стало помітним. «І між общинниками, - писав він, - дехто служить наймитом у інших домовласників, не маючи свого господарства...» Перешкодити цьому процесу, отже, зберегти об¬щину, на думку Чернишевського, може лише держава. Він виділяв три етапи у розвитку общини: общинне володіння, общинне вироб¬ництво й общинне споживання. Останній етап він відносив до дале¬кого комуністичного майбутнього.
Чернишевський виступив як глибокий критик капіталізму і бур¬жуазної політичної економії у наукових працях: «Молінарі. Курс політичної економії» (1857), «Принципи народного господарства В. Рошера» (1858), «Капітал і праця» (1860), «Примітки до «Основ політичної економії (за Міллем)» (1860-1861) та ін.
Капіталізм Чернишевський розглядає як експлуататорський, але прогресивний порівняно з феодалізмом лад. Щодо політичної еко¬номії, то Чернишевський зробив, по суті, критичний аналіз історії буржуазної політичної економії й утопічного соціалізму. Він про¬аналізував усі основні напрямки економічної думки, починаючи з меркантилістів. Чернишевський високо оцінює класичну політичну економію і називає основним її теоретичним досягненням «...висно¬вок, що будь-яка цінність створюється працею»*.
Буржуазних економістів пізнішого періоду Чернишевський нази¬ває «рутинними економістами», нездатними розвивати науку. До цих економістів він відносить Сея, Бастіа, Мальтуса, Kepi, Рошера, Мак-Куллоха та багатьох інших. Теорії вищеназваних економістів Чернишевський називає «політичною економією капіталістів» і про¬тиставляє їй особливу «політичну економію трудящих». Її завдання він бачив у захисті інтересів трудящих, і передовсім селянства.
Розробляючи свою «теорію трудящих», Чернишевський аналізує майже всі основні проблеми політичної економії. Особливе місце в «теорії трудящих» належить теорії трудової вартості. Чернишевсь¬кий називає працю єдиною матеріальною субстанцією вартості. Ви¬ходячи з цього він робить висновок про справедливий розподіл. Якщо попередня теорія стверджувала, що «все створюється пра¬цею», то нова додає, що «все має належати праці». Саме з цих пози¬цій Чернишевський аналізує такі економічні категорії, як цінність виробництва, мінова цінність, внутрішня цінність.
Капіталістичне господарство регулюється цінністю виробництва й міновою цінністю. А в майбутньому соціалістичному господарстві буде діяти внутрішня цінність. Як Чернишевський розуміє ці кате¬горії? Цінність виробництва відображає об'єктивні витрати на виро¬бництво товарів. Мінова цінність (ціна) регулює обмін товарів. Крім відшкодування витрат виробництва, вона забезпечує одержання ка¬піталістами прибутку.Капіталістична система господарства з її формами розподілу не сприяє необхідному й можливому зростанню виробництва, що прояв¬ляється у невідповідності мінової цінності внутрішній цінності. Хоч мірою внутрішньої цінності (як і мінової) є праця, проте умови їхньо¬го утворення різні. Умовою функціонування мінової цінності є попит окремих платоспроможних осіб. Внутрішня цінність передбачає оцін¬ку предмета з урахуванням добробуту всіх трудящих. Це досягається планомірним визначенням суспільних потреб і реальних можливостей їхнього задоволення в майбутньому соціалістичному суспільстві.