Економічна думка Росії в період кризи і ліквідації кріпацтва
У питанні звільнення селян Герцен і Огарьов виявляли схиль¬ність до лібералізму. Вони апелювали і до дворянства, як до розви¬нутого й освіченого класу, і до уряду. «Ми думали, - писав Герцен у 1860 p., - що самодержавство може ще в Росії здійснити подвиг звільнення селян із землею»'. Ці сподівання виявились марними, і після реформи Герцен та Огарьов стали на позиції революційного вирішення селянського питання.
Вони гостро критикували реформу 1861 p., називаючи її обма¬ном, «новим кріпацтвом», оскільки вона не дала селянам ні землі, ні волі. Відображаючи інтереси селянства, яке боролося проти помі¬щицького землеволодіння і поміщицької власності, Герцен і Ога¬рьов проголосили й обгрунтували гасло «Земля і воля». Це гасло, писав Герцен, не видумане, його підказав сам народ. Нова платфор¬ма видавців «Колокола» щодо аграрного питання передбачала лікві¬дацію поміщицького землеволодіння, передачу всієї землі селянам. Вирішення цієї проблеми зв'язувалось із селянською революцією.
Герцен і Огарьов критикували не лише кріпосництво, а й капіта¬лізм, як нову форму експлуатації, «нову форму рабства». Порівню¬ючи економічні процеси, які відбувались у пореформеній Росії, з економічним розвитком Заходу, Герцен виступив з обгрунтуванням особливого - некапіталістичного шляху розвитку Росії. Основою цього розвитку в нього була община, общинний селянин. «Людина майбутнього в Росії - мужик, так само як у Франції робітник»"", -- писав Герцен. Він не ідеалізує общинний лад. Мало того, ще до реформи Герцен, як і Огарьов, убачав в общині лише «уламок кріпосного побуту». У пореформений період їхні погляди на общи¬ну змінилися. Саме в общині вони бачили запоруку соціалізму. Га¬рантована общиною рівність селянського землеволодіння, на думку Герцена й Огарьова, мала відвернути небезпеку пролетаризації селянства.
Герцен став основоположником «селянського соціалізму», який, на його думку, складався з трьох засад: 1) право кожного на землю;
2) общинне володіння землею; 3) громадське управління. Лише на цих засадах, писав Герцен, «може розвиватись майбутня Росія».
Герцен виступав з гострою критикою капіталізму, поєднуючи її з критикою буржуазної політичної економії, яку він тлумачив як науку, котра, орієнтуючись на приватну власність, стоїть на сторожі капіталістичної системи господарства. Щодо Росії, то буржуазна політична економія з її орієнтацією на приватну власність виступала в ролі захисника поміщицького землеволодіння, обстоювала капіта¬лістичний розвиток країни, що суперечило ідеям селянського соціа¬лізму Герцена. Аналогічну позицію займав і Огарьов. Критикуючи буржуазну політичну економію, Герцен і Огарьов проголошують необхідність створення нової економічної науки, яка б виступила проти основ капіталізму, за обгрунтування соціалізму.
Микола Гаврилович Чернишевський (1828-1889) - наро¬дився в м. Саратові в сім'ї священика, учився в духовній семінарії, закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького універ¬ситету. 1862 року його було заарештовано за організацію револю¬ційного підпілля і 1864 p. заслано на каторгу в Забайкалля, а згодом у Вілюйський острог. У засланні він провів 20 років.
В історію російської економічної думки Чернишевський увій¬шов, як представник революційно-демократичного руху. Журнал «Современник», який він очолював, справив великий вплив на вихо¬вання цілого покоління революціонерів у Росії. Чернишевський за¬лишив не тільки літературну, а й велику наукову спадщину, яку й досі належно не оцінено. Більшість його праць присвячено критиці кріпацтва: «Про нові умови сільського побуту» (1857), «Про позе¬мельну власність» (1857), «Листи без адреси» (1861), «Панським се¬лянам від їхніх прихильників уклін» (1861).
Критика кріпацтва, обгрунтування необхідності його знищення грунтувались у Чернишевського на глибокому аналізі суті кріпос¬ницької системи як примусової праці. Обов'язкова праця, писав Че¬рнишевський, є невигідною не лише для селян, а й для поміщиків, вона є головною причиною убозтва держави в цілому.
Характеризуючи кріпацтво як гальмо економічного розвитку, Чернишевський розробляє програму його знищення. Ця програма не обмежується вимогою ліквідації примусової праці, особистого зві¬льнення селян. Основу програми становить питання про землю. Че¬рнишевський виступає за ліквідацію поміщицької власності на зем¬лю без викупу, передачу землі в державну власність з общинним володінням.Ідеалом Чернишевського є така форма поземельної власності, яка поєднує власника, господаря й робітника в «...одній особі. Дер¬жавна власність із общинним володінням з усіх форм власності най¬більш підходить до цього ідеалу»'.