Економічна думка Росії в період кризи і ліквідації кріпацтва
Відбиваючи буржуазні тенденції економічного розвитку, ця гру¬па виступала за розвиток капіталістичної промисловості і торгівлі, за розвиток фермерського господарства на селі.У період підготовки селянської реформи виразником ідей дво¬рянського лібералізму були Б. Чичерін, К. Кавелін, І. Горлов.
Б. Чичерін розглядав селянську реформу як прогресивний акт, котрий забезпечить свободу економічної діяльності, але обстоював думку про збереження станового ладу і верховенства дворян.
Чичерін виступав за наділення селян землею за викуп, тобто за збереження селянського господарства. Проте він негативно його оцінював, зазначав, що воно нездатне до прогресу. Збереження се¬лянського господарства мислилося ним лише як запорука зміц¬нення поміщицького господарства, забезпечення його робочою силою.
Чичерін був противником общини. Він сподівався, що її знищен¬ня сприятиме розвитку капіталістичних відносин на селі за умов збереження поміщицької власності на землю.
К. Кавелін як ліберал виступає проти кріпацтва. Він бачить не¬раціональність господарства, що грунтується на праці кріпаків. Во¬дночас він - апологет дворянства, яке називає найосвіченішим і відносно найбагатшим з усіх станів. Він провіщає оновленому дво¬рянству панівну роль у майбутньому буржуазному суспільстві. І са¬ме з цих позицій, з позицій захисту інтересів дворянства, збережен¬ня його як панівного класу й після реформи, він підходить до вирішення питання скасування кріпацтва.
Кавелін - прихильник звільнення селян із землею за викуп. Ви¬куп мав був винагородити поміщика не лише за землю, що лиша¬лась у селян, а й за саме звільнення. На відміну від Чичеріна, він намагався зберегти общинне землеволодіння як засіб пом'якшення соціальних конфліктів і запобігання диференціації селянства.
І. Горлов - професор Казанського, а згодом Петербурзького університетів. Еволюція його світогляду характеризувалась перехо¬дом з позицій захисника кріпацтва на позиції дворянського лібералі¬зму. Як викладач політичної економії Горлов схиляється до буржуа¬зних ідей. Проте у вирішенні аграрного питання він, майже до кінця 50-х pp., виступає як кріпосник і лише напередодні реформи визнає необхідність економічних перетворень. Він прихильник викупу се¬лянами землі і кріпосних повинностей.
Горлов намагається використати західноєвропейську економіч¬ну науку для вирішення аграрних проблем у Росії, пристосувати її до потреб класу поміщиків, що став на шлях капіталістичного гос¬подарювання. У підручнику «Засади політичної економії» (1859), наслідуючи теорію факторів виробництва Сея, він заміняє катего¬рію «праця» надуманою категорією «економічні сили людини», усіляко пропагує концепцію фізіократів щодо ролі природи у створенні багатства. Як захисник інтересів дворянства він пере¬більшує його роль, називає діяльність «благородного» стану про¬дуктивною. Горлов виступає як захисник мальтузіанства. Визнаю¬чи необхідність звільнення селян, він, проте, головну увагу зосереджує на тих негативних наслідках, до яких могла б призвес¬ти очікувана реформа. Застерігаючи поміщиків, він посилається не на досвід звільнення селян у Західній Європі, а на наслідки лікві¬дації рабовласництва в англійських і французьких колоніях: «З економічного погляду... емансипація була справою руйнівною» . Отже, економічний занепад колоній він пояснює не існуванням рабства, а його ліквідацією.
Буржуазна критика кріпосництва. У боротьбі ідей навколо аг¬рарної реформи активну участь брали представники російської бур¬жуазії та її ідеологи. Вони були безумовними прихильниками лікві¬дації кріпацтва. Однак підхід до вирішення цієї проблеми не був у них однозначним. Так, наприклад, підприємець В. Кокорєв обсто¬ював капіталістичну перебудову поміщицького господарства, нада¬ючи великого значення новим способам обробітку землі й застосу¬ванню техніки, що, у свою чергу, стало б поштовхом для розвитку промисловості.
Він, проте, визнає необхідність залишити всю землю, навіть общинну, в руках поміщиків. Селяни, на його думку, могли б вику¬повувати або відробляти за землю, яку одержали від поміщиків. Розуміючи, що селянство неспроможне виплатити великі викупні платежі, Кокорєв висунув цікавий проект, котрий передбачав мож¬ливість купівлі дворянських маєтків купецтвом і фабрикантами за умови передавання землі в оренду селянам. Трохи згодом Кокорєв припускає навіть можливість безкоштовної передачі частини такої землі селянам, якщо купці матимуть достатній зиск від придбання маєтків. Як бачимо, Кокорєва турбувало не стільки питання наді¬лення селян землею, скільки проблема вільної купівлі землі торго¬вельно-промисловою буржуазією. Річ у тім, що в Росії купці й фаб¬риканти не мали права купувати маєтки з селянами, і Кокорєва це обурювало. «Населені землі, - писав він, - тепер може купувати лише один дворянський стан... Чому ж не всі, хто має кошти без різниці станів?.. Усі повинні мати право володіти землею в міру своїх коштів»1.