Економічна думка Росії в період кризи і ліквідації кріпацтва
Економічна думка Росії в період кризи і ліквідації кріпацтва
До середини XIX ст. в Росії чітко виявились ознаки кризи кріпо¬сництва. Феодальна монополія дворянства, що охоронялась само¬державством, гальмувала розвиток продуктивних сил на селі. Крі¬пацтво затримувало розвиток капіталістичного виробництва в промисловості, що посилювало відставання Росії від капіталістич¬них країн Заходу.
Криза кріпосництва стала причиною значного пожвавлення су¬спільної думки в усіх її проявах, появи нових її напрямків. Це по¬жвавлення було зумовлено цілою низкою передумов. Передовсім, суспільно-економічний стан Росії потребував вирішення гострих соціально-економічних проблем, зв'язаних із дальшим розвитком країни. Це значно активізувало розвиток суспільної думки.
Напрямки суспільно-економічної думки, які проявились і скла¬лися за цих умов, були безпосередньо зв'язані з вирішенням проб¬леми кріпацтва. До вирішення цієї проблеми по-різному ставилися дворяни-кріпосники і дворяни-ліберали. Формується демократичний напрям у критиці кріпацтва.
Економічні погляди консервативного дворянства. Дворяни-кріпосники навіть за умов кризи кріпосництва намагались зберегти старий економічний лад. Уже в 40-х роках починається активне об¬говорення заходів, спрямованих на зміцнення барщинного госпо¬дарства. На сторінках журналів і газет настійно доводилася можли¬вість збільшення прибутковості дворянських маєтків створенням у них мануфактур, посиленням експлуатації кріпаків, «раціональні¬шою» розкладкою барщинних повинностей.
Найбільш помітними економістами в таборі кріпосників були Д. Шелехов і А. Бутовський. Шелехов у своїх лекціях, прочитаних на засіданнях «Вільного економічного товариства» і виданих згодом під назвою «Курс дослідного російського сільського господарства», обстоює барщинну систему господарства. Її кризу він пояснює не¬здатністю керуючих маєтками організувати раціональне ведення го¬сподарства, що потребує знань з політичної економії. У недостатно¬сті таких знань Шелехов звинувачував і дворян. Отже, з допомогою політичної економії він сподівався знайти вихід із кризи, пристосу¬вавши барщинне господарство до умов товарного виробництва.
А. Бутовський у праці «Досвід про народне багатство, або Про основи політичної економії» виходить з позицій непорушності мо¬нополії поміщиків на землю і працю кріпаків. Захист засад кріпос¬ництва має в нього надто цинічний, лицемірний характер. Працю кріпаків на поміщиків він називає винагородою поміщикам за їхню допомогу селянам.
Бутовський, як і Шелехов, надає великого значення знанням з політичної економії для зміцнення позицій поміщиків, упорядку¬вання їхнього господарства. Політичну економію він називає нау¬кою, котра має сприяти зміцненню моралі й державного порядку, тобто зміцненню феодально-кріпосницького ладу й царської влади.
З поглибленням кризи кріпосництва можливість його відкритого захисту ставала все більш проблематичною. Проте залишались іще ідеологи кріпацтва, які прямо виступали за його збереження. У дру¬гій половині 50-х pp. на захист кріпацтва виступили члени «Вільно¬го економічного товариства» Є. Ладижинський і Г. Бланк. Вони ли¬цемірно зображували відносини між поміщиками і селянами як такі, що є благом для селян, і ратували за їхнє збереження. Бланк узагалі характеризував кріпацтво як соціальну форму, що забезпечує гар¬монію інтересів поміщиків, селян і держави.
Засновник і видавець «Журналу землевласників» А. Желтухін не виступав відкрито проти ліквідації кріпацтва. Він пропонував сис¬тему обов'язкового викупу «барщинної повинності», причому оці¬неної за цінами вільного найму. Це, на його думку, забезпечило б поміщиків коштами, достатніми для найму вільних робітників. Щоб у поміщиків не виникало проблем з наймом робітників, згідно з йо¬го проектом не всі селяни наділяються землею. Безземельні селяни становили б дешеве джерело вільнонайманої праці. Отже, якщо крі¬посники й погоджувались на ліквідацію особистої залежності селян, то намагалися максимально зберегти економічну владу поміщиків на селі.
Економічні погляди ліберального дворянства. На відміну від консерваторів, ліберали розглядали кріпацтво як гальмо суспільно¬го розвитку, вони зазначали, що воно невигідне самим дворянам. У 40-х pp. економічну програму ліберального дворянства було розроблено групою економістів, що працювали в міністерстві державного майна, очолюваного А. Заблоцьким-Десятовським та К. Веселовським. Ця група розробляла проекти буржуазних ре¬форм, які уряд почав здійснювати в 60-х pp. Вони розуміли необхід¬ність ліквідації існуючих феодальних відносин і оголошували їх «антиекономічними», такими, що загрожували як дворянству, так і державному ладу. Цим відносинам протиставлялись нормальні, природні (тобто буржуазні) відносини.