Політична економія у Франції

Цей процес перерозподілу Бастіа називає законом розподілу су¬спільного продукту між капіталом та працею, завдяки чому ві¬домі економісти Бем-Баверк, Маршалл, Маркс, Шумпетер та ін. убачали в ньому лише адвоката існуючого ладу і заперечували нау¬ковість усіх його теорій. Однак він щиро вірив, що поліпшення еко¬номічного становища всіх верств населення забезпечуватиметься успішним розвитком капіталізму за рахунок зростання суспільного продукту і змін у його розподілі, зумовлених природними законами. Він писав: «Якби я мав нещастя бачити в капіталі лише вигоду капі¬таліста, я зробився б соціалістом»'.

Згідно з цим законом, прибуток капіталіста в суспільному доході поступається розміром заробітній платі. Частки прибутку й заробіт¬ної плати зі зростанням капіталу також зростають, але частка заро¬бітної плати зростає швидше. Відносне зменшення частки прибутку, на думку Бастіа, не заважає абсолютному зростанню капіталу, адже весь суспільний продукт зростає. Доходи, що зростають, забезпечу¬ють попит і є основою майбутніх капіталовкладень.

Проте закон про перерозподіл суспільного доходу на користь пра¬ці Бастіа так і не спромігся довести. Річ у тім, що тяжіння норми при¬бутку до спаду - це ще не самий спад, йому протидіє низка інших факторів. Статистичні дані того часу заперечують закон Бастіа, а збільшенню заробітної плати робітничий клас завдячував тільки пос¬тійному тиску на капіталістів та законодавчому втручанню держави.

Теорія заробітної плати Бастіа безпосередньо випливає з його закону перерозподілу суспільного продукту. Повна, на його думку, гармонія інтересів капіталіста та найманого робітника, єдність їх¬ньої мети полягають у тім, що вони разом створюють продукт для майбутнього розподілу. Капітал робить виробництво легшим і про¬дуктивнішим. З розвитком виробництва створюються умови для ро¬бітника, які дадуть йому змогу з часом стати нарівні з капіталістом.

Отже, прибуток і заробітна плата не протистоять один одному, вони гармонійно поєднані.

Проблему земельної ренти Бастіа розглядав також дуже повер¬хово. Він наводить цитати з праць Сміта та Рікардо, не спростовую¬чи і не підтримуючи їхніх доказів. В аналізі ренти він використовує теорію послуг, яка знадобилася йому для вирішення проблеми супе¬речностей між земельними власниками, капіталістами-орендарями та найманими робітниками.Продуктивну силу землі важко приписати заслугам землевласника, який привласнює ренту лише тому, що володіє цією землею. Те, що да¬ється задарма, має належати всім. «Суспільна гармонія» в цій частині могла б дещо постраждати, але Бастіа знаходить пояснення: він розгля¬дає землевласника як людину, що піклується про землю і є власником минулих послуг предків щодо обробітку та поліпшення земель.

У такий спосіб участь у виробництві землевласника порівнюєть¬ся з роллю звичайного капіталіста, який отримує прибуток (про¬цент) за сукупність колишніх послуг. З часом частка минулих послуг у виробництві зменшуватиметься, а активного впливу - збільшуватиметься, а тоді дохід перерозподілятиметься на користь не землевласника, а того, хто обробляє землю, тобто робить нові по¬слуги, які завжди корисніші і продуктивніші за старі.

Ця теза Бастіа стала засадною для обгрунтування теорії змен¬шення частки доходів з права власності, оскільки будь-яка влас¬ність, за Бастіа, є лише сумою минулих цінностей, що поступово втрачають свою корисність.

У цілому теорія Бастіа не вносить нічого нового в економічну думку, оскільки є компіляцією чужих теоретичних ідей. Але в про¬цесі узгодження різнопланових економічних доктрин Бастіа робить ряд цікавих висновків. Зокрема він доводить ще один закон: про ви¬значальну роль споживача щодо виробника.

Бастіа стверджував, що досягнення гармонії інтересів відбуває¬ться тоді, коли особистий інтерес підкорено суспільному. Започат-кування цього процесу спостерігається вже в капіталістичному су¬спільстві, його проявом є підкорення виробника інтересам споживача.

Виробник дбає лише про власні інтереси, намагаючись отримати якомога більший прибуток. Але все, що він намагається зробити для досягнення цієї мети, приводить до зниження цін, створення корис¬них речей у достатній кількості, до збільшення суспільного продук¬ту й повного задоволення потреб споживача.

На це спрямовані всі економічні закони, що діють у суспільстві (конкуренції, вартості, попиту і пропозиції та ін.), які примушують орієнтувати виробництво на попит. Тому основним питанням по¬літекономії, на думку Бастіа, має стати не питання про закони виро¬бництва, про заінтересованість виробника, а про основні закономір¬ності процесу споживання, оскільки саме воно зумовлює напрямки розвитку виробництва.