Політична економія у Франції

досить, щоб «кожний домагався здійснення власних інтересів, і він побачить, що, сам того не бажаючи, буде слугою інтересів інших».

Сукупність цих інтересів та їх узгодження, на думку Бастіа, є предметом політичної економії. На відміну від соціалістів, він упев¬нений, що гармонію інтересів може забезпечити капіталізм, який є асоціацією об'єднаних спільною метою людей, але відносини між ними складаються на основі дії природних сил - об'єктивних еко¬номічних законів. Дія цих сил забезпечує гармонію інтересів, а від¬так - прогрес суспільства.

Гармонія соціального світу позначається на всіх явищах еконо¬мічного життя: на обміні, вартості, цінності, конкуренції, розподілі, виробництві і споживанні.

Узгодження інтересів у суспільстві, на його думку, відбувається на основі обміну та споживання: кожна людина може знайти собі місце у ньому, довівши свою корисність, задовольняючи потреби інших і перебуваючи у відносинах рівноцінного обміну з ними.

Теорія послуг. Обмін між суб'єктами в суспільстві має вартісний характер, тому важливо, на думку Бастіа, визначити, що лежить в основі вартості.

Він охоче б скористався з трудової теорії вартості, але не зміг з її позицій пояснити, чому речі, що мають матеріальне вираження, об¬мінюються на духовні цінності, чому різні за індивідуальними ви¬тратами праці товари обмінюються на ринку за такою самою ціною, а ціна коливається під впливом попиту і пропозиції. Визначивши спочатку величину вартості з позиції заощадженої покупцем праці, він потім відмовляється від цієї тези, оскільки не знає, як виміряти її кількісно.Проста формула Сея: «вартість є відношенням двох послуг, що обмінюються», звільнила Бастіа від необхідності вирішувати нові теоретичні проблеми. З цієї позиції можна було легко пояснити майже всі явища: так само, як Сміт та його послідовники стверджу¬вали, що будь-яка власність, будь-яке майно є сумою вартостей, так і Бастіа визначав власність як суму наданих власником послуг. По¬слуга - це не лише витрати праці, а й взагалі будь-яке зусилля, що зберігає зусилля інших.

Намагаючись примирити всі відомі тоді категорії (вартості, ко¬рисності, витрат виробництва та ціни), він запозичує в Сея його тео¬рію послуг, але уточнює її, трактуючи послуги як своєрідний товар:

«Основи вартості завжди закладені в послугах, а не в корисності, - зазначає він. - У такий спосіб я сподіваюсь примирити економістів усіх напрямків».

Теорія розподілу Бастіа також виводиться з теорії послуг. Гар¬монічне поєднання послуг капіталіста - власника засобів виробни¬цтва, які він надає в користування, відмовляючи самому собі в при¬дбанні відповідної суми послуг, землевласника, земля якого використовується, та робітника, який докладає зусиль до засобів ви¬робництва, створює можливість їхньої участі в обміні послугами.

Проблему розподілу суспільного доходу вирішено Бастіа на під¬ставі теорії трьох факторів виробництва, яка повторює теорію Сея і мало чим відрізняється від неї. Він використав цю теорію з метою довести економічні права класів на відшкодування їхньої участі у виробництві у вигляді прибутку, ренти та заробітної плати, показа¬ти, що гармонія суспільних інтересів будується на економічній гар¬монії, що розміри суспільного продукту визначають розміри доходів і кожен із класів заінтересований у сприянні зростанню виробництва.

Розподіл сукупного (виробленого з участю капіталіста, земле¬власника та робітника) продукту відбувається пропорційно до внес¬ку кожного з них у виробництво, тобто кількість наданих послуг ви¬значає частку, яка набере форми прибутку, ренти, заробітної плати.

Слідом за Тюрго, хоча й не так чітко, Бастіа формулює закон-тенденцію норми прибутку до зниження, але цей закон остаточно трансформується у нього в закон зменшення відносної частки капі¬таліста в суспільному продукті одночасно зі збільшенням його вне¬ску у виробництво. Тобто, на думку Бастіа, у процесі розподілу за¬гального доходу (після покриття всіх витрат) частка власника капіталу відносно зменшується, тому що суспільний дохід перероз¬поділяється з допомогою держави на користь інших учасників про¬цесу виробництва.