Політична економія у Франції

Аналізуючи виробництво, Сей стверджує, що не лише земля є фактором багатства, бо під багатством слід розуміти будь-які ре¬зультати виробництва, що приносять користь, мають реальну внут¬рішню цінність.

У зв'язку з цим він переглядає тезу Сміта про продуктивну та непродуктивну працю.

Він уважає, що будь-яка праця є продуктивною, якщо вона здій¬снюється з допомогою сил природи, капіталу та праці людей і дає корисні результати. Сей визнавав наявність категорії людей, які своєю працею не створюють матеріальних благ, але роблять послу¬ги іншим, сприяючи розвитку виробництва (наприклад, праця ліка¬ря, учителя-наставника). Він пише, що таке «виробництво не ство¬рює матерії, але створює корисність»'.Результатом послуг є нематеріальні продукти, але вони корисні для людей, мають мінову цінність і є наслідком поєднання праці з капіталом та землею. Отже, виробництво означає продукування ко¬рисних послуг, які можуть виступати в матеріальному і нематері¬альному вигляді та обмінюватись одна на одну завдяки однаковій внутрішній цінності.

Сей робить висновок, що поділ праці на продуктивну й непроду¬ктивну не має сенсу, оскільки в обміні беруть участь і корисні ре¬зультати - послуги.

Теорія вартості. Сей під вартістю розуміє корисність, і хоча й зазначає, що метою його аналізу в межах проблеми розподілу є до¬слідження законів, які регулюють розподіл вартості, однак відмов¬ляється від трудової теорії вартості.

Його розуміння витрат виробництва збігається із визначенням чинників ціни: собівартість, що включає витрати виробничих послуг (капіталу і праці), ренту та прибутки. Обмін виробничими послуга¬ми визначає ситуацію на ринку. Попит на ці послуги, як основу цін¬ності всіх інших послуг, зумовлює їхня власна цінність. «З іншого боку, агенти виробництва, люди і речі, землі, капітали й підприємці більшою чи меншою мірою, з різних мотивів пропонують свої по¬слуги... і створюють в такий спосіб іншу основу цінності для тих самих послуг» .

Отже, трудову теорію вартості Сей розуміє досить плюралістич¬не: вартість розглядається як ціна, тобто залежить від корисності товару, витрат на його виробництво, а також від попиту і пропо¬зиції. Він полемізує зі Смітом, котрий зробив «хибний висновок, що всі вартості є уречевленою людською працею, як недавньою, так і віддаленою; інакше кажучи, що багатство є не що інше, як акумульована праця». З цього Сміт, на думку Сея, робить помилко¬вий висновок, що праця є єдиним мірилом багатства або створеної вартості.

Теорія трьох факторів. Головну ідею праці Сміта - трудове походження багатства - було трансформовано Сеєм у теорію трьох факторів виробництва. Людина, капітал та земля - основні агенти виробництва, чинники зростання багатства в суспільстві. Саме вони доставляють те, що Сей згідно зі своєю теорією послуг називає про¬дуктивними послугами. На них існує попит промислових підприєм¬ців. Підприємці комбінують виробничі послуги з метою задоволен¬ня попиту на продукти споживання.

Підприємець у Сея - це людина, що наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести виробництво вибраним сві¬домо курсом, панувати у сфері розподілу. Це не капіталіст у вузь¬кому значенні цього слова, не землевласник чи робітник, які май¬же завжди пасивні, а людина, навколо якої «обертаються» виробництво й розподіл, підкоряючись її впливові й силі волі. Тобто Сей фактично розглядає підприємця як четвертий фактор виробництва.

Виробничі послуги, що їх комбінує підприємець, - це поєднан¬ня тих умов, завдяки яким виробництво функціонує: капіталу, землі та людини. Природу і значення капіталу та землі у виробництві Сей визначає через ознаки продуктивності: земля об'єктивно має такі ознаки, але проявляються вони лише за поєднання потенційних її можливостей із робочою силою та капіталом (інструменти, рема¬нент, сировина). Капітал утворюється в «процесі нагромадження, інакше кажучи, через залучення до виробництва більшої кількості створених продуктів, ніж було спожито в процесі їх виробництва... і є могутнім двигуном, призначеним для використання людиною, і не існує межі капіталу, який можна акумулювати з допомогою часу, виробництва та ощадливості»2.

Отже, засоби виробництва, «виробнича послуга» як необхідний агент процесу створення корисних послуг є капіталом, що безперер¬вно зростатиме за умови ощадливості власника та постійного функ¬ціонування у сфері виробництва.

Сей розглядає виробництво крізь призму індустріалізації і вка¬зує, що промисловість з кожним роком стає все більш значущою порівняно з сільським господарством, завойовує провідні позиції, адже саме там формується капітал (засоби виробництва). Капітал Сей ставить поряд із землею, але зазначає, що «будь-яка складна машина виробляє чистого доходу більше, ніж вартий процент з витраченого на неї капіталу, тобто вона виробляє для суспільства про¬дукти, що коштують йому дешевше».