Політична економія у Франції
Політична економія у Франції
Період розквіту політичної економії в Англії відповідає періоду започаткування класичної школи у Франції. Вихід у світ книжки Сміта «Роздуми про природу і причини багатства народів» та розви¬ток класичних економічних ідей у працях його послідовників спра¬вили великий вплив на формування економічної теорії у Франції, а революційна зміна феодального устрою наприкінці XVIII ст. та швидкий розвиток капіталістичних відносин поставили перед фран¬цузькою економічною наукою багато нових питань, на які складно було дати відповідь з позицій англійської класичної політекономії.
Політична економія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала класичні традиції, але не поставилася ортодоксально до надто абстрактної теорії вартості, з прагматичних позицій вирішу¬вала проблеми розвитку буржуазного суспільства.
Представниками французької класичної економічної школи були Жан Батист Сей, найбільш видатний послідовник Сміта на континенті, праці якого остаточно розвінчали меркантилізм (кольберизм) та фізіо¬кратію, і Фредерік Бастіа, котрий абсолютизував ідеї лібералізму.
Жан Батист Сей (1767-1832) народився в Ліоні, у протестант¬ській сім'ї. Його життя припало на бурхливу епоху Французької революції, наполеонівську еру, реставрацію Бурбонів та револю¬цію 1830р.
Сей отримав добру освіту, працював у страховому агентстві, га¬ряче сприйняв революцію, став солдатом, пізніше обіймав високі державні посади, був усунутий від державних справ Наполеоном за проповідь ліберальних поглядів, несумісних з імператорською полі¬тикою жорсткого регулювання економіки, і став фабриканком і вче¬ним. Він постійно займався самоосвітою і, ретельно простудіював¬ши видатну працю А. Сміта, назавжди став його послідовником.
1819 р. Сей засновує кафедру промислової економіки при фран¬цузькій Консерваторії мистецтв та ремесел, а 1830 p. стає професо¬ром «Колеж де Франс», де працює до кінця життя.
«Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства» було уперше видано Сеєм 1803 p., але, оскільки він не захотів усунути з книжки критику фінансової політики уряду, її не перевидавали до 1814р. Саме тоді Сея було відряджено новим урядом в Англію для вивчення стану її економіки. Він спостерігає бурхливий розвиток індустрії і робить висновки, які знайдуть відображення в його теорії. Результати досліджень було також опубліковано в трактаті «Англія та англійці» (1814). Цього ж року доопрацьований «Трактат полі¬тичної економії» знову вийшов у світ. За життя Сея він перевидава¬вся п'ять разів. 1821 p. його було видано англійською мовою, і він на довгі роки став стандартним навчальним посібником з політичної економії в Англії та Америці. Згодом з'явилися його переклади ба¬гатьма іншими мовами світу.
У 1828-1829 pp. Сей опублікував «Повний курс практичної по¬літичної економії» у шести томах.
Політична економія Сея в основному наслідувала ідеї А. Сміта, але він звертав увагу на помилки та суперечності останнього, нама¬гаючись їх виправити. Сей зробив більше, ніж просто популяризу¬вав класичне вчення, він збагатив це вчення власними ідеями. За¬вдяки цьому його заслуги в розвитку політичної економії важко перебільшити. Сея справедливо вважають засновником нового на¬пряму в економічній теорії.
Предмет політекономії. Політичну економію Сей визначає як науку, що дає змогу пізнати природу багатства, способи його ство¬рення, порядок розподілу, та феномени, що спричиняють його зник¬нення. Це наука, яка базується на кількох фундаментальних прин¬ципах і переважну більшість висновків виводить із цих принципів.
Сей критикує Сміта за непослідовність його доказів, за те, що недоведен! істини підносяться до рангу засадних принципів, саму працю не об'єднано єдиною логічною системою.
Власне дослідження Сей будує за логічною схемою, яка згодом стає стандартною для більшості навчальних посібників з політеко¬номії: виробництво - розподіл - споживання. Ця схема виключа¬ла, на його думку, занадто абстрактні і складні підходи до аналізу, якими користувався Сміт.