Політична економія у Франції
2. Кожен виробник заінтересований в успішній діяльності інших, оскільки така діяльність формує ринок попиту. Успіх однієї галузі сприяє успіхові інших, стимулює загальний розвиток. Розквіт промис¬ловості супроводжується процвітанням сільського господарства і т. д.
3. Імпорт благотворно впливає на розвиток обміну, адже іноземні товари можна отримати, лише продавши свої.
Завданням доброго уряду, на його думку, є стимулювання вироб¬ництва, а поганого - попиту, бо проблема попиту вирішується разом з отриманням засобів для придбання продукту, а ці засоби дає виробництво.
Сей указує, що для вирішення проблем реалізації не потрібне іс¬нування «третіх осіб», як помилково вважав Мальтус, бо виробниц¬тво самостійно створює свій ринок.
Проте згодом Сей почав визнавати (принаймні теоретично) мож¬ливість криз надвиробництва, але всіляко уникав однозначного ви¬сновку, який заперечував би його теорію розширеного відтворення. «Незручність виникає не тому, що виробляється занадто багато, а тому, що виробляють не те, що потрібно»1. Та ця проблема, на його думку, вирішується на основі ціноутворення: відбувається перели¬вання капіталу в галузі, що гарантують більший прибуток. Це було відповіддю на намагання Мальтуса довести шкідливість процесу на¬громадження капіталу як основного фактора надвиробництва та на теорії Сісмонді, що виступав проти промислового прогресу.Якби Сей більшого значення надавав аналізу грошей, функцію яких він зводив до посередництва в обміні, то, звичайно, дійшов би висновку, що внаслідок їхньої дії процес купівлі-продажу розірвано в часі, а тому виготовлений товар не обов'язково буде реалізовано, бо, виконуючи функцію засобу нагромадження, гроші можуть бути вилучені з обігу. Саме монетарний фактор, якому він не надавав значення, може відігравати вирішальну роль. Утім проблема криз на той час іще не була надто гострою.
Теорія Сея, оптимістична за своєю суттю, знаменувала собою перехід Франції до капіталізму, з яким на той час зв'язувались надії на розквіт держави. Вона проповідувала прогресивну ідею свободи підприємництва й торгівлі. Сей підійшов майже впритул до визна¬чення категорії економічної рівноваги. Політична економія Сея, хо¬ча й наслідувала теорії Адама Сміта, знаменувала започаткування нового, неокласичного напрямку в розвитку економічної думки.
Ідеї Сея лягли в основу багатьох досліджень майбутнього - проб¬лем циклічного розвитку, теорії граничної корисності, теорії факторів виробництва, теорії підприємця-організатора, підприємця-новатора та багатьох інших, не кажучи вже про теорію попиту і пропозиції, яка знайшла відображення в економічних працях його наступників.
Іще одним представником французької класичної школи по¬літекономії був Фредерік Бастіа, праці якого, хоч і тримались у рус¬лі основної ліберальної ідеї, але суттєво відрізнялись за методоло¬гією від праць його попередників.
Фредерік Бастіа (1801-1850) народився в Байонні в багатій ро¬дині. Був купцем, фермером, мировим суддею, генеральним радни¬ком, депутатом установчих зборів Конституційної асамблеї 1848 p.
Знання іноземних мов (англійської, іспанської, італійської) дало йому змогу ознайомитись з передовою філософською та еко¬номічною думкою того часу, працями Сміта, Сея. Він цікавився політикою, виступав проти соціалістів та комуністів. Був прихи¬льником ідей лібералізації економіки, борцем проти протекціоніз¬му, організував Асоціацію вільної торгівлі в Бордо, а потім і в Парижі, став секретарем її комісії і редагував журнал, який вона видавала.
Життя його було коротким, а наукова кар'єра ще коротшою: во¬на тривала не більше шести років. Першу статтю Фредеріка Бастіа було опубліковано в «Газеті економістів» 1843 p. Він писав також для інших газет. Основну його працю «Економічні гармонії» (1850 p.), яка зазнала досить гострої критики, було надруковано (так і незавершеною) вже після його смерті.
Не буде перебільшенням сказати, що основною рисою теорії Ба¬стіа є її компілятивність: його ідеї запозичено в Мілля, Сеніора, Сея, Kepi та інших. Водночас його оптимізм і віра у самовдосконалення капіталізму були щирими і він намагався це обгрунтувати з допомо¬гою теоретичних міркувань.
Теорія «економічної гармонії». Бастіа стояв на індивідуалістич¬них позиціях, оскільки, як і Сміт, вірив, що прогрес суспільства зв'язаний з реалізацією свободи інтересів окремої людини, що при¬ватні інтереси антагоністичні тільки зовні, а по суті вони солідарні: