Революційно-демократична екон. думка в Україні
Значний інтерес становить критика В. Навроцьким французького економіста Ф. Бастіа, який зі своєї теорії «економічної гармонії» робив висновок про можливість подолання класових антагонізмів у тогочасному буржуазному суспільстві. В. Навроцький, поділяючи все суспільство на експлуататорів і експлуатованих, підкреслює неможливість спільних інтересів, а тим більше, гармонії, яку про¬пагував Ф. Бастіа. Він ущипливо висміює галицьких послідовни¬ків Ф. Бастіа в статті «Що нас коштує пропінація» (1876 p.), які, не маючи вагомих аргументів на доказ існування «гармонії», зму¬шені були, аби довести її, «кликати на допомогу прокуратора» (про¬курора).
О. Терлецький (1850-1902) - видатний громадський діяч, представник революційно-демократичної течії суспільної думки. Після закінчення філософського факультету Львівського універси¬тету працював у бібліотеці Віденського університету. У 1878 p. вступив на юридичний факультет цього університету, згодом склав іспити на доктора юриспруденції.
Громадська і наукова діяльність О. Терлецького була досить ак¬тивною. У Відні він вступає до народовського академічного товари¬ства «Січ» і закликає галицьку молодь зайнятися практичною спра¬вою на користь народу. У 1874 р. О.Терлецький бере участь у роботі археологічного з'їзду у Києві, 1875 p. видає у Відні брошури С. Подолинського, Ф. Волховського та ін., за що потрапляє під суд. На судовому процесі О. Терлецький захищав соціалістичні ідеї й за¬явив, що він соціаліст за переконанням.
Знайомство з С. Подолинським, М. Драгомановим, обізнаність із творами К. Маркса не могли не позначитися на світогляді О. Тер¬лецького. Він виступає як революційний демократ і саме з цих позицій висвітлює найзлободенніші проблеми Галичини. Найголов¬нішим питанням, яке потребувало вирішення, було аграрне. І не ви¬падково О. Терлецький підкреслює необхідність звернути увагу са¬ме на нього. Він критикує тих економістів, які причину тяжкого становища селянства вбачали в його особистих вадах (пияцтві, лі¬нощах тощо) і пропонували рецепти морального виховання народу. О. Терлецький у статті «Лихва на Буковині» (1878) пише, що саме економічні злидні штовхають людей до морального та духовного занепаду.
Вирішити аграрне питання О. Терлецький уважав за можливе ре¬волюційним шляхом. До тих пір він пропонував створювати госпо¬дарства, засновані на громадській власності на землю.
О. Терлецький критикує капіталізм як спосіб виробництва, що «оснований на експлуатації усього робочого народу через меншість багату і непродуктивну». Він пише про панування приватного капі¬талу, анархію виробництва, конкуренцію, безробіття, цікавиться проблемами заробітної плати.
З аналізу становища робітничого класу за умов капіталізму, зро¬бленого ним у статті «Робітницька плата і рух робітницький в Авст¬рії в послідніх часах» (1881), О. Терлецький робить висновок, що поліпшити своє становище робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу».
Майбутнє суспільства О. Терлецький зв'язує із соціалізмом. Проте важливо зазначити, що на суді, спростовуючи звинувачення в антидержавній діяльності, він заявив, що пропаганда «бунту» мож¬лива лише там, де розвиток економіки вже призвів до появи двох ворожих верств - капіталістів і пролетаріату. У Галичині цей про¬цес тільки почався, тому соціалістичною пропагандою передбачало¬ся лише роз'яснення робітникам і селянам їхнього реального стано¬вища. Така заява О.Терлецького свідчить про розуміння ним законо¬мірностей суспільного розвитку.
М. Павлик (1853-1915) - відомий діяч громадсько-політич¬ного життя в Галичині виступив як виразник інтересів трудового, або, як він писав, «робітного народу». До цієї категорії М. Павлик зараховував «наймитів і дрібних господарів і взагалі людей фізично працюючих», про що писав у «Матеріалах до ревізії програми українсько-руської радикальної партії» (1891).
М. Павлик критикує капіталізм, змальовує капіталістичну експ¬луатацію й характеризує існуючий лад як несправедливий. Головну увагу у своїх працях він приділяє вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього суспільства, котре він, як і О. Терлецький, зв'язує із соціалізмом.М. Павлик читав твори революційних демократів, був обізнаний із марксизмом. У своїх працях він неодноразово посилається на «Ка¬пітал», використовує деякі його положення для аргументації своїх думок. Це, зокрема, стосується питання про переваги великого ви¬робництва над дрібним. І не випадково М. Павлик є прихильником громадського господарства.
Як палкий захисник інтересів народу, що мріяв про його світле майбутнє, М. Павлик досить детально змальовує це майбутнє. І. Франко писав, що в його працях переважає полемічний елемент і «незвичайне замилування автора до конструювання своїх висновків у будущім часі».