Революційно-демократична екон. думка в Україні
Проте народники не спромоглися викликати помітних завору¬шень серед селянства.
Після розколу (1879) народницької організації «Земля і воля» на «Народну волю» і «Чорний переділ» саме «Народна воля» відіграє провідну роль у визвольному русі Росії. Основну увагу ця організа¬ція звертає на боротьбу з урядом, висуваючи загальнодемократичні вимоги. Широка програма збурення народних мас для підготовки революції практично обмежилась терористичною боротьбою, що завершилася вбивством Олександра II. Після 1881 р. в Україні запа¬нувала реакція.
Сергій Андрійович Подолинський (1850-1891)- представ¬ник революційно-демократичного напряму, народився в сім'ї бага¬того поміщика Київської губернії. Після закінчення 1871 p. природ¬ничого факультету Київського університету він виїздить за кордон. У Парижі знайомиться з Лавровим і бере активну участь у підготов¬ці й виданні журналу «Вперед». За посередництвом Лаврова С. По¬долинський 1872 p. познайомився в Лондоні з К.Марксом і Ф.Енгельсом. 1875 року разом з галичанином О. Терлецьким він організує у Відні видання соціалістичної літератури, яка широко використовувалась народниками в їхній революційній діяльності. Було, зокрема, видано праці С. Подолинського «Парова машина», «Про бідність», Ф. Волховського «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків» та інші.
1876 р. С. Подолинський захистив у Бреславському університеті дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини, певний час проживав в Україні. 1877 року остаточно виїздить за кордон і оселяється у Франції в Монпельє. Він багато і плідно працює. У 1879 p. виходить праця С. Подолинського «Життя і здоров'я людей на Україні», 1880 p. - «Ремесла і фабрики на Україні», що стала першою спробою застосування економічного вчення К. Маркса до конкретної історичної дійсності Росії й України, визначення істори¬чної долі капіталізму в країні.
На відміну від народників, які заперечували розвиток капіталізму в Росії, С. Подолинський констатує протилежне. Виходячи з учення К. Маркса про три стадії розвитку капіталізму в промисловості і практичного досвіду української економіки, він показує, що капіта¬лізм в Україні, а відтак і в Росії в цілому, проходить у своєму розви¬тку «ремесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток».
С. Подолинський підкреслює прогресивність капіталізму порів¬няно з феодалізмом, але вказує на його історично минущий харак¬тер. Він критикує цей спосіб виробництва і виступає передовсім проти його економічної основи - приватної власності на засоби ви¬робництва. С. Подолинський аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудя¬щих мас, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марну¬ванням за умов капіталізму. «Корінь зла» капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці ро¬бітників. На цій підставі він робить висновок про необхідність зни¬щення капіталізму. Капіталізму він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для роз¬витку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, що «посягає на приватну влас¬ність» і «розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв», було забо¬ронено царською цензурою.
Багато зусиль С. Подолинський доклав до популяризації еконо¬мічного вчення К. Маркса. Він розумів, що головне в ньому - тео¬рія додаткової вартості. Саме тому вже в перших своїх досліджен¬нях він приділяє цій категорії особливу увагу. Як писав сам С. Подолинський, його брошура «Про бідність» є спробою викласти в популярній формі теорію додаткової вартості і механізм капіталіс¬тичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із сільського го¬сподарства й цукрової промисловості України.
У викладі і трактуванні багатьох категорій економічного вчення К. Маркса С. Подолинський був часто непослідовним, а інколи до¬пускав і суттєві помилки. Проте його діяльність сприяла ознайом¬ленню широких кіл української громадськості з економічним учен¬ням Маркса.Як фахівець у галузі природничих наук, С. Подолинський і в них шукав доказів неминучості соціалізму. Так, ним було зроблено спробу «погодити додаткову працю з панівними фізичними теорія¬ми». У статті «Труд человека и его отношение к распределению энергии», що була опублікована 1880 р. в журналі «Слово», а також у кількох зарубіжних виданнях С. Подолинський намагався знайти природничо-наукові основи соціалізму. Цією працею Подолинський набагато випередив свій час.
С. Подолинський, керуючись постулатом про єдність сили та кількісну сталість енергії, писав, що енергія всесвіту - величина постійна, але вона нерівномірно розподіляється у різних частинах всесвіту. На розподіл енергії має вплив людська праця. Подолинсь¬кий дає нове природничо-наукове визначення праці. «Праця, - пи¬ше він, - є таке споживання механічної та психічної роботи, що нагромаджена в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні»'. Саме праця може ста¬ти причиною таких змін у розподілі енергії, які дали б можливість використати найбільшу частину сил природи для задоволення люд¬ських потреб. Виходячи з цього він намагається відповісти на запи¬тання: який же спосіб виробництва є найсприятливішим. Таким спо¬собом виробництва, за С. Подолинським, буде соціалізм.