Економічна історія
У «індустріальному сус-ві» формується нова кла-сова структура. За умов «зрілої корпорації» і па-нування «техноструктури» нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений НТП — між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Ви-рішальною силою «індустріального сус-ва» стає «клас освіче¬них», складовою частиню якого є «техноструктура». Ця теорія Гелбрейта мала на меті спростувати марксистське вчення про проти-лежність інтересів праці та капіталу. Проте Гелб-рейт не міг ігнорувати реальних суперечностей кап-зму, не міг не бачити бідності, безробіття. І якщо в друго¬му виданні «Сус-ва достатку» (1969) він називає бідність «пе¬режитком», «залишковим явищем», то в книжці «Нове індустріальне сус-во» він заявляє, що ці вади притаманні лише тій частині ек-ки, що перебуває поза «індустріаль-ною сис-мою», тобто сфері дрібного В. Що ж до «індустріальної сис-ми», то вона керується сус-ими інтересами, а відтак не призводить до злид-нів, бідності і класових антагонізмів.Велику роль в «індустріальному сус-ві» Гелбрейт надає державі. Технічний прогрес у нього авто-матично зумовлює необхід¬ність втручання дер-жави в ек-не життя. Він визнає необхід¬ність пла-нування на державному рівні, регулювання дер-жавного по¬питу, перерозподіл нац-ого доходу че-рез сис-му податків, сприяння розв-ку НТП, осві-ти, нац-¬ної оборони. При цьому він підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, «автономію» щодо держави. Державу й корпора-ції Гелбрейт розглядає як 2 незалежні сили, котрі плідно співп¬рацюють одна з одною. У концепції «індустріального сус-ва» Гелбрейта почуваю¬ться й критичні ноти. Він критикував мілітаризм, гонку озброєнь, пропонуючи навіть націоналізувати ко-рпорації, які виготовляють зброю. Гелбрейт розу-міє складність вирішення соц-них проблем у ме-жах «індустріального сус-ва». Майбутнє «індуст-ріального сус-ва» він зв'язує з діяльністю інтелі-генції, яка на противагу «техноструктурі» керува-тиметься тільки ек-ими пріоритета¬ми, сприятиме розв-ку «естетичних цінностей», спрямуванню «ін¬дустріальної сис-ми» на служіння широким соц-ним інтересам.
Роботи П.Друкера “Інновації і підприємництво”, “Посткапіталістичне суспільство”.
Екон.зростання визначено як безпосередній наслідок інноваційних змін. Пріоритетне значення в економіці відіграють мільйони малих та середніх підприємствБагато під-ств характеризуються низьким капіталовкладенням в новий сектор – безприбуткових суспільних організацій (за П.Друкером там працювало близько 2 млн.)
Мета – неоюхідня економіка, яка досліджує необхідні зміни в екології, НТП, освіті.
16. Буржуазна пе
Теорія народонаселення Т.Мальтуса заперечила можливість удосконалення суспільства через соціальне законодавство та регу¬лююче втручання держави. У праці "Дослід про закони народона¬селення..."(1798) досліджено вплив демографічних змін на стабіль¬ність суспільного розвитку. Жорстка залежність збільшення населення і продовольчих ресурсів суспільства, граничність засобів існу¬вання є межею, яка стримує можливість вільного зростання населен¬ня. Неможливість збільшити виробництво продовольчих товарів Мальтус поясний обмеженістю ресурсів землі. Трудовій теорії вар¬тості Рікардо Мальтус протиставляє змінений варіант теорії вартості Сміта - визначення вартості працею, яка купується на даний товар. За Мальтусом, кількість праці, якою товар визначається, обумовлена витратами його виробництва, до яких він відносить витрати живої і уречевленої праці та прибуток на авансований капітал. Мальтус за¬перечує виключну роль праці як джерела вартості, оскільки іншим джерелом є прибуток, який визначається як надлишок над працею, витраченою на виробництво товару. Проблема реалізації вирішена існуванням непродуктивних верств населення (землевласників, армії, чиновників), які створюють додатковий попит па всю масу виробле¬них товарів.
Методологія дослідження Джона Мілля ("Основи політичної економії"" (1848)) базується на протиставленні законів розподілу законам виробництва. Визначення розподілу як сфери незалежних від виробництва відносин, стає теоретичним обгрунтуванням ідеї про можливість реформування розподілу в буржуазному суспільстві без зміни соціального устрою. Вартість товару Мілль визначає варті¬стю витрат виробництва. Продуктивною працею він вважає працю, яка створює багатство, пов'язане з нагромадженням. Рента визначе¬на як компенсація за користування землею. Мілль вважав, що рівень життя народу повинен визначатися не внаслідок економічного зрос¬тання, а внаслідок більш справедливого розподілу.
На початку XIX ст. у Франції ідеї Сміта продовжує Ж.Сей ("Принципи політекономії”(1803)). Сей розробляє теорію корисно¬сті, згідно якого виробництво створює корисність, яка надає предме¬там цінності. Таким чином, вартість ототожнюється із споживчою вартістю. Досліджуючи проблему доходів в суспільстві, Сей визна¬чає три фактори виробництва: праця, капітал, земля. Кожен із факто¬рів надає певну послугу під час створення вартості. Відповідно до трьох самостійних джерел вартості, Сей визначає три основні види доходів: праця створює прибуток, капітал - заробітну плату, земля -ренту. Теорія розподілу і обміну за Сеєм, виключає проблему взаємовідносин між класами, як вона трактується Смітом. Процент створюється капіталом, а підприємницький доход є винагородою за роботу самого підприємця. Різниця між підприємцем і робітником зводиться лише до рівня заробітної платті.Теорія збуту Сея обґрунтовує "гармонію" інтересів капіталістич¬ного відтворення, неможливість криз перевиробництва. Товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому внробництво одних обумовлює потребу в інших, в результаті чого забезпечується потенційний попит. Іншими словами, кожний продавець є одночасно покупцем, і навпаки. В підсумку виявляється, що за продукти запла¬чено лише продуктами і в масштабах суспільства пропозиція і попит врівноважуються, перевиробництво взагалі стає неможливим. Сей припускає лише часткове перевиробництво в окремих галузях, пояс¬нюючи його недовиробництвом в інших галузях. Теорія Сея була спрямована проти протекціонізму.