Економічна історія
Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній меркантилізм, (монетарна система), і розвинутий мерканти¬лізм (мануфактурний).
Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній меркантилізм ґрунтувався на теорії грошо¬вого балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-2-е — зберегти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви¬трачання і якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночас¬ною забороною їх вивезення.
Мануфактурний до¬сяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового саль¬до.
Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збага¬чення країни. У головному й ранні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єди¬ним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть ак¬тивного балансу.
2. Історичні передумови виникнення і загальна характеристика класичної ПЕ.
Розв-к кап-них відносин (17-поч18ст.) спричинив занепад меркантилізму (насамперед у Англії). Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу В. На 1-й план виходить промисловий капітал. Вчення меркантилістів вже не було в змозі вирішити проблеми буржуазії, яка потребувала обгрунтування головних засад кап-ого В, розробки таких категорій як зар-пл, прибуток, рента.Представники класичної ПЕ (У.Петті, П’єр де Буагільбер, А.Сміт, Д.Рікардо) зробили спробу наукового аналізу сучасних їм вироб-их відносин, використовуючи метод наукової абстракції. Доводили, що в ек-ому житті панують об’єктивні з-ни. Вони не залежать від волі людини, але можуть бути нею пізнані. Класична ПЕ проголосила принцип ек-ної свободи, максимального обмеження впливу держави на ек-не життя. ПЕ стала наукою про категорії й з-ни ек-ого життя. В працях представників класичної ПЕ був даний глибокий аналіз основних категорій товарного госп-ва: товару, гро-шей, цінності (в-сті), капіталу, прибутку зар-пл, ренти.
Класики проголосили ідею природного порядку, економ. свободи, лібералізму. Проблему цінності (вартості) розглядали з позиції трудової теорії (праця – джерело вартості).
Заснував в Англії Уільям Петті (1623-1687) “Трактат про податки і збори”(1662), “Слово мудрим” (1664) , “Політична арифметика” (1676), “Різне про гроші” (1682). Його заслугою є усвідомлення “виробничого” походження багатства, джерелом якого є праця і виробництво. Петті вважається засновником трудової теорії вартості. вперше виокремив категорію НД і розрахував .
Франція – П”єр де Буайльбер (1646-1714) “Докладний опис становища Франції”(1696), “роздрібна торгівля Франції” (1696), “Міркування про природу багатства, грошей, і податків”(1707). Вважає джерелом багатства вир-во (с/г) . Екон. ідеї Буальберга розвинули фізіократи (2-а половина 18 ст.) – прихильники економ. лібералізму.
А.Сміт (1723-1790) “Багатство народів” (1776)
Д.Рікардо (1772-1823) 1817- “Основи політ. економіки та оподаткування”.
3. Ек-не вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) Праці: «Досл¬-ня про природу і причини багатства народів».1776 рСміт ставить перед собою нау¬кове завдання ком-плексного досл-ня людини. У своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської приро-ди: моральні, гро¬мадські, ек-ні. Сміт досліджує «людину ек-ну», однак не ізолює її від 2-х інших аспектів людської природи. Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він підкреслює, що за умов «природного порядку» (ві¬льної конкуренції) складною взаємодією госп-кої діяльності лю-дей керує «невидима рука», тобто ек-не життя людей під¬порядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні «при¬родного порядку» ви-ходить з 2-х принципів: об'єктивної за¬кономірнос-ті природи — дії об'єктивних з-нів природи — «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Він є прихильником ек-ого лібералізму, вільної гри госп-ких сил, невтручання держави в ек-не життя. Але разом з тим Сміт визнає роль держави у виконанні нею таких ф-цій, як оборона країни, правосуддя, народна освіта, утримання громадських установ тощо. Він також висловлювався за державне регулювання норми процента й мінімуму зар-пл. Поділ праці і гроші Першоджерело багатства — пра¬ця. Вирішальним фактором зростання багатства й «загального добробуту» Сміт вва¬жає поділ праці, який веде до «величезного збільшення прод-сті всіх різнобічних занять і мистецтв» Поділ праці й обмін передбачають на-явність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Смі-та є гроші Гроші — це товар, який від¬окремився від маси інших товарів в рез-ті розв-ку обміну. Гроші, як і інші товари, мають в-сть. Їх Сміт розглядає як засіб, що полегшує об-мін. Головна ф-ція грошей - засіб обігу. Сміт вважає за доцільне заміну золота і срібла паперовими гро¬шима для здешевлення обігу. Теорія в-сті. У Сміта «цінність»= «вартість». Цінність у нього має 2 значення: кор-сть і можливість при¬дбання ін. предметів. 1-ше він називає «цінністю у спож-¬ні», 2-ге — «цінністю в обміні». Мінову, або природну, цінність товару Сміт, як і Петті, визначає через працю. Сміт вважав, що робіт¬ники продають свою працю, що, так само, як і інші товари, має «справжню й номінальну ціну» (номінальна й реальна зар-пл). За цих умов, пише Сміт, порушується з-н еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевле¬ної. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, складається з 2-х частин: зар-пл і прибутку капіталіста. 3-ою складовою цінності, за Смітом, є рента. Отже, «3 першооснови будь-якого доходу, як і будь-якої мінової цінності, — це зар-пл, прибуток і рента». Відтак цінність Сміт визначає доходами. Класи і доходи. 3 складові ціни є ви¬дами доходів 3-х різних категорій персоніфікова-них ек-них ф-цій, що відповідають 3-ом факторам В: праці, ка¬піталу й землі. Власники кожного із цих факторів утворюють відпо¬відні класи: найманих робітників, під-ців і землевласників. Це осно-вні класи сус-ва, їхні доходи є первинними. Усі ін. групи і прошарки отримують вторинні доходи внаслідок перерозподілу. Зар-пл — це продукт праці, природна винагорода за неї. За умов кап-зму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обробляється, ін. частину одержує власник капі¬талу як прибуток. Сміт визначає «нормальний» рівень зар-пл к-тю за¬собів існування робітника і його сі-м'ї. Сміт був при¬хильником високої за-пл і вва-жав, що вона сприятиме зростанню прод-сті праці. Прибуток — це різниця між заново ство¬реною в-стю і зар-пл, рез-т неоплаченої праці. Земель-на рента — це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на зем-лю. Капітал Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить прибуток, або за допомогою якого працею створюються нові блага. Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капі¬талу належать машини й різні знаряддя пра-ці, пром-ві й торго вельні будівлі, склади. Оборо-тний капітал складається з грошей, запасів про-до¬вольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.