Економічна історія

Фрідмен (1912). Метод теоретичних досл-нь Фрідмена можна назвати суб'єктивно-позитивіст-ським, заснованим на емпіричних та статистич-них узагальненнях. Багато положень його теорії було викладено у вигляді гіпотез, які доводяться на базі припущень, порівнянь та аналізу статич-ного в ек-них явищах. Він використовує абстракт-тні визн-ня, дані ще класичною ПЕ. Його моне-таризм — це сукупність кількох неокласикних те-орій, які мають самостійне значення, але об'єд-нуються к-сною теорією грошей, яку Фрід¬мен розглядав не як теорію, а як загальний принцип аналізу. Свою концепцію він характеризує як «теоретичний підхід, що стверджує важливість грошей». Важливим принциповим підходом до досл-ня механізмів розв-ку сучасного кап-зму, за Фрідменом, є визнання необхід¬ності ек-ної свобо-ди, що зумовлює всі інші свободи в сус-ві. Ек-на свобода, завдяки якій реалізується ідея сус-ної рівноваги, є невід'ємною від ринкової сис-ми, що перебуває в про¬цесі постійного розв-ку. Основ-ною та визначальною рисою ринкової сис-ми за-лишається вільна конкуренція, яка має прони-зувати всі сфери сус-ого життя, щоб забезпе-

чувати умови автоматичного саморегулювання ек-ки. Ідея ек-ної свободи реалізується невтру-чанням держави в ек-ку та зменшенням тієї час-тки нац-ого продукту, що становить доходи дер-жави і є мат основою державних «вмонтованих стабілізаторів». Державне втручання в ек-ку, під-креслює Фрідмен, блокує дію стихійних регуля-торів, що сприяють встановленню рівноваги, во-но орієнтоване на короткострокову перспективу: будь-які неперед¬бачені зовнішні чинники можуть спричинити відхилення від вибра¬ного напрямку.

Отже, основний принцип монетаризму полягає в тім, що аль¬тернативи ринковому механізму не існує.

12. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер,

За докладнішого аналізу ек-ки, коли до уваги бе-руться суб'єктивні та об'єктивні чинники, науковці дій¬шли висновку, що політика стимулювання по-питу менш ефективна. ніж можна було б сподіва-тися. Вона прискорює темпи інфляції, забезпечу-ючи лише короткочасний позитивний вплив на В та зайнятість. Тому багато ек-стів вирішило, що політику впливу на попит треба замі¬нити політикою впливу на пропозицію. На відміну від кейнсі-анців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, вони висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропо¬зиції. Саме цю ідею було покладено в основу дебатів з про-блем «ек-ки пропозиції», спрямованих на визн-ня напрямків ста¬білізації ек-ки. Основа моделі - не під-во, не фірма, а індивід — індивідуальний капітал та ін-дивідуальна праця, які виробляють з певною ме-тою. Тому державне регулюван¬ня ринку має бути спрямоване на підвищення прибутковості, дохід¬ності, на розв-к В, а не виходити з проблем бюд-жету та вирішування їх за допомогою оподатку-вання. Серед тих, хто об-грунтував ці принципи теоретично, були американські про-фесори А. Лаффер та Р. Мендель , які вважали, що ек-ка пропозиції формується на підставі вирішення проблем нагромадження капі-талу та державних фінансів. Передовсім вони по-ставили під сумнів висновок Кейнса, що заощад-ження є причиною скорочення обсягів В, ек-¬ної діяльності і, отже, зайнятості, а тому його реко-мендації щодо стимулювання попиту за рахунок маніпулювання податками визна¬ли за недоцільні.Основний шлях до зростання В вони вбачали в стимулюванні праці, заощаджень та інвестицій. Основним джерелом інвестицій (як і покриття дефіциту дер¬жавного бюджету) є заощадження, адже не можна інвестувати те, чого нема. Високі податки знижують прибутковість В, скорочу¬ють розміри доходів, а відтак і заощаджень під-ця.

Збільшення граничних ставок прибуткового податку є згубним для ек-ого зростання, оск зменшує обсяг пропозиції ін¬вестицій. Розумна податкова по-літика, орієнтована на зниження ставки податку, на думку авторів, вестиме до зростання обсягів та змен¬шення витрат В, що є основою збільшен-ня пропозиції і, зрештою, забезпечить зростання нац-ого доходу, що, у свою чергу, не тільки не зменшить надходження до державного бюджету, не спричинятиме бюджетного дефіциту, а навпа-ки, збільшить подат¬кову базу. Цей причинно-наслідковий зв'язок промоделював Лаффер, показавши, як фіскальна політика впливає на сукупну пропозицію. Він зазначив, що вплив податків на попит відчувається швидше. У короткостроковому періоді зниження податків однозначно спричиняє зростання сукупного попиту та зменшення обсягів податкових надходжень. Для того щоб став відчутним вплив змін в оподатку¬ванні на пропозицію, потрібен більш тривалий час, оск це зв'язано з процесом В, але позитивний ефект від цих змін є також досить тривалим. Графічне зоб-раження моделі має назву «Крива Лаффера». Ек-ний зміст кривої Лаффера - коли податковий прес переходить оптимальну межу, то надходження в бюджет спо¬чатку зростають, а згодом починають зменшуватись. Це відбуваєть¬ся тому, що зниження прибутковості В стимулює спа¬дання ділової активності, збільшення схильності до спож-ня та скорочення обсягів інвестування, тобто фі-зично звужується база оподаткування. Крім того, скорочується сфера легального бізнесу. Прагне-ння держави мати стабільний рівень надходжень примушує її постійно збільшувати ставки податків аж доти, доки вже ніхто не працюватиме і не сплачуватиме їх. Зниження ставок податків у ко-роткому проміжку часу призведе до зменшення надходжень, але стимулюватиме виробничу ак-тив¬ність, що згодом збільшить і надходження.

Отже, основним в теорії «ек-ки пропозиції» було запере¬чення маніпулятивної фіскальної політики та існуючої сис-ми прогресивного оподаткування як такої, що нега-тивно впливає на ділову активність, оск не сти-мулює заощаджень та інвестицій, зумовлює не-раціональний розподіл факторів В, перероз¬поділ нац-ого доходу між В та спож-ням на користь ос-таннього і стає причиною приховування доходів, що, у кінцевому підсумку, призводить до виник-нення тіньової ек-ки, бартерного обміну, скритої зайнятості.