Економічна історія
17. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
Інституціоналізм —прихи-льники інститу¬ціоналізму в основу аналізу беруть не тільки ек-ні проблеми, а зв'язують їх з проблемами соц-ими, політичними, етичними, правови-ми. Інституці-оналізм у ПЕ почав формуватися наприкінці XIX ст.
Інституціалізм (від лат. "institutio" - спосіб дії, звичай, настанова, вказівка) течія економічної думки, виник наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ ст. у США як реакція на панування монополій в ринковій економіці.
Основоположником інституціалізму став американський економіст Торстейн Веблен (1877-1920), найпомітнішими послідовниками якого стали Вільям Гамільтон (автор терміну "інституціалізм"), Джон Р.Коммонс (1862-1945), Уеслі Клер Мітчелл (1874-1948), Дж.К.Гелбрейт, Уолт Ростоу із США, англійці Джон А.Гобсон (1858-1940) і Джон Вайолет Робінсон, француз Франсуа Перру (1903-1987), австрієць Йозеф Шумпетер(1883-1950), голландець Ян Тінберген та інші.
Інституціоналізм ґрунтується переважно на позаекономічному тлумаченні суті господарських процесів у ринковому суспільстві. Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища, як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - такі, як держава і профспілки, конкуренція і монополія, технічний прогрес і наука, сім'я і традиції, право і етичні норми, звичаї і мораль тощо. Усе це було об'єднано спільним терміном - інститути, або інституції, що й дало назву цьому економічному напряму.
Прихи-льники інституціоналізму вирішальну роль у сус-ому розв-ку надають інститутам. Усім інститутам притаманні риси колективної психології. Саме тому, щоб зро-зуміти природу інститутів, їхню еволюцію, необхі-дно вивчати рушійні сили, мотиви поведінки, яки-ми керуються окремі особи, професійні або соц-ні групи у своїх діях. Інстнтуціоналіс-ти визнавали обмеженість ринкового механізму регулювання ек-¬ки і виступали за впровадження сус-ого контролю над нею. Ін¬ституціоналізм у своєму розв-ку пройшов кілька етапів. Еклек¬тизм, строкатість притаманні цій течії, зумовили фор-мування в її рамках різноманітних напрямів. Передовсім можна виділити ранній інституціоналізм і неоінституціоналізм. У рамках раннього інституціоналізму склались 3 основні на¬прями: 1) соц-но-психологічний, 2) соц-но-правовий, 3) емпірик-ний (кон'юнктурно-статистичний).
17. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
У рамках раннього інституціоналізму склались 3 основні на¬прями: соц-но-психологічний, соц-но-правовий, емпі¬ричний (кон'юнктурно-статистич-ний).
Соц-но-психологічний інституціоналізм.
Т. Верлен проти матеріалізму і марксист-ського філософського матеріалізму. Дав своєрід-не тлумачення предме¬та ек-ної науки. У центр досл-ня ставить ідею розв-ку, динаміки і людську діяльність у всіх її проявах. Вимагає, щоб ек-на наука звільнилась від раціоналіс¬тичної психології і взяла на озброєння психологію реалістичну, та¬ку, що є рез-том спостережень за людською дія-льністю. Веблену властивий соц-ний підхід до аналізу ек-них процесів. Він ро-зглядає сус-во як цілісну сис-му, аналізує поведі-нку соц-них груп людей, зумовлену соц-ими мо-тивами, «соц-ною психологією». Рушійні сили, які спонукають людину до прод-ної ек-ної діяль-ності є: батьківські почуття, інстинкт майстернос-ті, тобто майже напівсвідомий потяг до добре ви-конаної та ефективної роботи, допитливість. У розв-ку людського сус-ва виділяє кілька стадій. Вихідна стадія еволюції - дикунство, якому при-таманні колекти¬вістські інститути, відсутність приватної власності, обміну. Дальша еволюція сус-ва проходить через варварство до сучасної ма¬шинної сис-ми. Кап-зм - «машинний процес та інвестиції заради прибутку». Панування техноструктури за-безпечить ефективний і раціональ¬ний розподіл ресурсів, ефективне функ-ня ек-ки, спря¬мованої на задоволення людських потреб. Майбутнє сус-во уявляє як панування «індустрії», керованої технократією.
Соціально-правовий інституціоналізм.Джон Роджерс Ком¬монс В основу аналізу бере позаек-ні інститути. На 1-ий план висуває юриди-чні, правові нор¬ми. Він досліджує дію колектив-них інститутів: сім'я, виробничі корпорації, проф.-спілки, держава; досліджує колективні дії, спря-мовані на контролювання дій індивідуальних. У праці «Інсти¬туціональна ек-ка» писав, що колек-тивні дії є єдиним спо¬собом примирення супереч-ливих інтересів. Дійшов висновку, що прагнення в ек-ці виявляються через суди.. Отже, суди були тлумача¬ми права. Формулює «юридично-мінову концепцію» сус-ого розв-ку - в основу розв-ку покладає мінові відносини, зображуючи їх як юридичні. Вихідна ек-¬на категорія - юридичне поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути сус-ва.. Сама угода, яка становить основний елемент кожного ек-ого інституту, включає в себе 3 моме-нти: конфлікт, взаємодію, вирішення. Це означає, що всі сус-ні конфлікти, усі супере¬чності можна розв'язати. Запорукою цьому буде юридичне ре-гулю¬вання правил «угоди». Конфлікт може і мусить розв'язувати також держава, зокрема через встановлення судовими органами так званої розумної ціннос¬ті Уся ек-на діяльність пояснюється бажанням людей домог-тися ліпшого життя. Саме то¬му слід встановити такий юридичний і ек-ний порядок, який забезпе-чив би сталу основу, гарантії для чекання.