Неолібералізм: лондонська, фрейбурзька, паризька, чиказька школи
Таким чином, основні рекомендації Фрідмена випливають з його постулату, що подолати інфляцію можна лише з допомогою по¬літики стримування — «рестриктивної політики». Зменшення державних витрат сприятиме скороченню дефіциту державного бюджету, обмежить приріст грошової маси, уповільнить темпи інфляції. Це призведе до звуження попиту, отже, зросте безробіття. Однак постійне затухання темпів інфляції зменшить інфляційні очі¬кування, пожвавить ділову активність і рівень безробіття почне знижуватись.
На думку Фрідмена, функції держави не повинні обмежуватися «швидким реагуванням» з допомогою ставки процента та дотацій на прояви дестабілізації, оскільки дефіцитне фінансування та штучне стимулювання попиту розбалансовує фінансову систему. Стратегіч¬ною лінією має бути курс на скорочення державної участі в пере¬розподілі національного продукту. Основне завдання держави — не допускати коливань грошової маси, підтримувати стабільний темп її приросту.
Поєднання автономної і стабільної динаміки грошової маси, що не залежатиме від циклічних коливань, із стабілізацією бюджет¬них видатків, коли податки, соціальні виплати не будуть використо¬вуватись для регулювання кон'юнктури, забезпечить економічну рівновагу.
Отже, основним фактором економічної рівноваги в суспільстві, за Фрідменом, є стабільна, контрольована динаміка пропозиції гро¬шей. Цей фактор розглядається як основа внутрішньоекономічної політики. Дослідження національної економіки як ланцюга сві¬тової господарської системи М. Фрідмен здійснював з позиції визнання її «самонастроюваною» системою, якій потрібний часовий та економічний простір.
Фрідмен виходив з концепції відкритості економіки, що реалізу¬ється через торгівлю, інвестування, обмін технологіями та інші на¬прямки зовнішньої діяльності, обстоював принцип застосовності законів національного ринку до міжнародного середовища.
Послідовники Кейнса зосередили свою увагу на дослідженні платіжного балансу з метою визначення впливу експортно-імпорт¬них операцій на забезпечення економічної рівноваги. Визнаючи по¬зитивну залежність ефективного попиту від експорту і негативну — від імпорту, вони розробляють моделі, що демонструють залежність установлення рівноваги від втручання держави в зовнішньоеконо¬мічну сферу методами прямого регулювання, бюджетного фінансу¬вання та позаекономічного впливу.
Економічні важелі впливу, за кейнсіанською доктриною, були зв'язані з платіжним балансом, що залежав від валютного курсу. Тому вихідною у моделях економічного регулювання була система фіксованих валютних курсів, яка підтримувалась Центральним бан¬ком. Штучне регулювання курсів за допомогою процентних ставок давало змогу через девальвацію чи ревальвацію валют стимулювати чи стримувати експортно-імпортні операції.
Мілтон Фрідмен обстоював принципи самозабезпечення валют¬ної рівноваги за рахунок вільної гри ринкових сил. Він стверджував, що втручання держави у валютне середовище може спричинити де¬стабілізацію валютних відносин, відплив національної валюти з усіма похідними економічними наслідками. Валютна рівновага мо¬же забезпечуватись за рахунок сталої довгострокової кредитно-грошової політики.
Цікаво, що міркування кейнсіанців та монетаристів стосовно ро¬лі процентної ставки як регулятора переливання капіталів з країни в країну збігаються, але, за Фрідменом, ця роль є лише допоміжною.
Фрідмен виходив з того, що за умов ринкової економіки існує зворотний зв'язок між валютними резервами та розмірами внутрішньої грошової маси, що в сумі становить величину, яка необхідна для товарообігу. Саме через цей зворотний зв'язок за¬безпечується рівновага, тоді як система, створена на основі кейн-сіанської моделі (Бреттон-Вуд), блокує дію адаптаційних механіз¬мів ринку. Тобто ідея стихійного вирівнювання грошового обігу і платіжних балансів протиставляється використанню епізодичних девальвації Адже після девальвацій зростають внутрішні ціни, спричиняючи інфляцію, що знову призводить до дефіциту платіж¬ного балансу.
Очевидно, що Фрідмен розглядав економічну діяльність суспіль¬ства як органічну єдність внутрішньої та зовнішньої економік і в цьому вбачав суть відкритості економіки.Наслідком дії психологічних факторів та державного втручання в економіку вважав Фрідмен і передачу шокового стану з країни в країну — імпорт інфляції. Якщо в країні індекс зростання внутрі¬шніх цін вищий, ніж у партнерів, то за валютної конвертованості ринок насичується імпортними товарами, а в країні-партнері, орієн¬тованій на експорт, зростають ціни, прискорюються інфляційні про¬цеси, які передаються через зростання експортних цін. Лише ринко¬вий механізм може своєчасно відреагувати на цей процес. Тому ідею плаваючого (а не жорстко фіксованого) валютного курсу Фрід¬мен обстоює в контексті кредитно-грошової політики.