Характеристика Косівського району
4.Дерново-буроземні та лучно-буроземні грунти на алювіа¬льно-делювіальних відкладах.
Ці гунти утворились внаслідок дернового процесу ґрунтоутворен¬ня, що проходив під лучною трав"янистою рослинністю на бурих лі¬сових грунтах. Розташовані вони на заплавах гірських річок та над заплавних терасах, а також в підніжжях гір. Сформувались на делю¬віально-алювіальних відкладах.
В цих місцях добре розвинений трав"янистий покрив, широко представлений кореневищними та розлого-кущовими злаками. Цей тип грунтів не є зональним, він виник в наслідок давнього і інтенси¬вного пасовищного тваринництва та окультурення господарською діяльністю людини. Вони є основним фондом орних земель в гірсь¬кій зоні Карпат.
Характерною ознакою даних грунтів є наявність дернового гори¬зонту темносірого з бурим відтінком забарвлення, більшою насиче¬ністю обмінним кальцієм.
Горизонт (Н) буває забарвлений в темнувато-сірий з бурим відтін¬ком колір до глибини 36-65 см. і горизонт (Нр) відповідно повністю або частково.
5. Буроземно-підзолисті грунти на алювіально-делювіальних відкладах.
Утворились ці грунти в результаті поєднання підзолистого та буроземного процесів. Поширені вони в передгір"ї і в горах, у нижньому, зрідка в середньому поясах на слабо дерновому суг¬линковому делювії.
В передгір"ї ці грунти залягають на висоті від 150 до 400 м на горбах та увалах. В горах ці грунти залягають на видовжених делювіальних шлейфах, конусах виносу, на схилах і вододілах, до висоти 400-500 м. над рівнем моря.
Залежно від рельєфу, а також від кліматичних умов можуть утворюватися різною мірою оголені грунти цього типу.
В межах району, враховуючи різні умови грунтотворення, ці грунти діляться на ряд різновидностей.
6. Бурі лісові та дерново-буроземні грунти на продуктах зві¬трювання пісковиків і сланців.
Поширені під лісами і безлісних площах гірської території.
Залягають на добре дренованих кислих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу на схилах різної крутизни.
Бурі лісові та дерново-буроземні грунти лісово-лучної зони Кар¬пат, що залягають на схилах закономірно змінюють свої внутрішні властивості із збільшенням висоти над рівнем моря, їх механічний склад легшає і зменшується вміст загального обмінного й органічно¬го зв"язаного кальцію, а також і фосфору проти вмісту органічної речовини.
Залежно від умов поверхневого стоку і внутрішньої тренованості, а також від кліматичних умов вказані властивості грунтів можуть змінюватися у межах кожного з вертикальних поясів.
У межах кожного з поясів ці грунти мають різну глибину профілю (рухаючи до корінної породи ) і різний ступінь щебінюватості, в зв"язку з чим виділяються види: глибокі і неглибокі не щебенюваті, щебенюваті і камянисті.
Ці ознаки мають важливе виробниче значення при використанні грунтів в сільському господарстві та лісовій справі.
7. Гірсько-лучні грунти на елювії Карпатського флішу.
Гірсько-лучні (полонині) грунти займають найвищі частини Кар¬пат, що лежать за лінією лісів в так званій полонинній (субальпійсь¬кій і альпійській) зоні і в Гринявських горах та по вододільному гре¬бню Чорногірсько-Чичвинського хребта.