Характеристика Косівського району
Зсуви і опливли в основному приурочені до ділянок схилів вели¬ких річкових долин. Розвиткові цих процесів сприяють літологічні, тектонічні, геоморфологічні та гідрологічні умови.
Головні з них: значна обводненість і зволоження схилів в зв'язку з великою кількістю опадів, порушення умов залягання і цілісності порід схилу в результаті тектонічної діяльності, низьке положення базису ерозії, внаслідок чого утворюється різниця висот між бровкою і підошвою схилу, зміна режиму водоносних горизонтів і відслонення їх. Головна частина зсувів приурочена до зон поздовжніх і поперечних тектонічних розломів.
Вивітрювання. Процеси фізичного, та хімічного вивітрювання займають другорядне місце. Ці явища приурочені переважно до корінних осадових по¬рід скальних відслонень, берегових обривів, бортів промоїн, схилів великих ярів.
Вивітрюванню також сприяє текстура порід, тріщинуватість і Інші власти¬вості гірських порід.
Корінні породи знаходяться на різних стадіях вивітрювання. Зу¬стрічається осипи, які спускаючись по схилах, утворюють кам'яні потоки і просліджуються на схилах долин. Важливим рельєфоутворюючим фактором є також характер гір¬ських порід, опір їх до вивітрювання і ерозійних процесів.
Найбільш міцні породи, як конгломерати, кварцитові і товсто-шаруваті пісковики, складають найвищі гірські масиви (Говерерла, Скупова, Кукіль, Стайки, Піп Іван, Стіг, Чичвин і багато інших)
Менш стійкі глинясті сланці утворюють зайняті ріками долини.
Льодовикові форми рельєфу мало збереглись і мають вигляд неве¬ликих цирків, парів і карових озер, флювіоглеціальиих відкладів по долинах рік, торфовищ, які утворились в дану епоху. Сліди льодо¬викової діяльності слабо помітні, або тому що зледеніння було надто незначним і недовгочасним або через те, що нестійкі флішові поро¬ди, з яких складались і в яких вироблялись гляціальні форми рельє¬фу, були дуже розмиті текучими водами.
На основі тектонічно-структурних особливостей і характеру роз¬членування виділяється такі геоморфологічні райони (з північного сходу на південний захід):
1. Покутське Прикарпаття.
2. Покутські Карпати.
3. Запрутські Горгани.
4. Жаб’ївське зниження.
5. ЧорногІрсько-Гринявський район.Покутське Прикарпаття (Покутсько-Черемошська височина) під¬німається на 300-450 м над рівнем і різко обмежується долинами Пруту і Чоремошу, а з півдня Покутськими Карпатами. Рельєф міс¬цевості являє собою чергування порівняло широких річкових долин з плоскими межирічними височинами. Річкові долини Рибниці, Піс-тиньки, Лючки та інших річок, мають яскраво виражені тераси. На південному заході простягається ряд невисоких хребтів, складених з древніх порід.
Покутські Карпати. Південна межа їх проходить по вододілу лі¬вих приток Чорного Черемошу і правих Пруту. Гори являють со¬бою край з абсолютними висотами 700-900 м. Орографія їх порівняно проста. Хребти простягаються паралельними ланцюгами в Пів¬денно-східному напрямку. Наростають висоти з півночі па південь.
На північному заході лежить ряд хребтів. Лебединський, Каменис¬тий, Хоменський та ін.
Паралельно їм на південь проходить ще один ланцюг гір: Карама-тура, Брусний, Сокільський. В південно-східному напрямну височать хребти Буковець, Кечера, Максимець та ін.