Італія – загальна характеристика

Хімічна промисловість спеціалізується на випуску хімічних волокон, барвників, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Сировиною для цих виробів служить розмаїта місцева сировина, а також імпортна нафта, газ, апатити.

Для галузей хімічної промисловості характерною є територіальна спе­ціалізація. Так, виробництво тонкої хімії зосереджене на Північному Захо­ді; продуктів нафтопереробки — на Північному Сході, продуктів неорганічної хімії — у Центрі, хімії органічного синтезу та мінеральних добрив — на Півдні.

Легка промисловість має розвинену текстильну, взуттєву та швейну галузі, продукція яких популярна не лише на внутрішньому, а й на зовніш­ньому ринках. Підприємства текстильної промисловості зосереджені у Пів­нічній і Центральній Італії, де знаходиться чимало невеликих "текстильних" містечок. До найбільших центрів цієї галузі відносяться міста Прато і Неаполь.

Взуттєва і швейна галузі розвиваються переважно на Північному За­ході. Найбільшим і найвідомішим у світі центром виробництва взуття є м. Віджевано, поблизу Мілана.

У світі за виробництвом взуття Італія займає друге місце (295 млн пар), за випуском швейних виробів — друге.

Харчова промисловість за ВВП займає серед галузей обробної про­мисловості третє місце після машинобудування і хімічної промисловості.

Серед галузей харчової промисловості найрозвиненішими є борошно­мельна, що розміщена у всіх великих центрах і портових містах Італії. На півдні чимало підприємств виробляють не лише муку, але й макарони, за випуском яких Італія займає перше місце у світі.

Цукрові заводи в 1997 р. виробили 1,8 млн т цукру. Вони розміщені переважно у Паданській рівнині і працюють на місцевій сировині.

Високо розвинена в країні консервна промисловість, яка переважно базується на переробці фруктів, овочів, зокрема помідорів (6 млн т). Італія відома у світі за виробництвом оливок і оливкової олії (відповідно 3,2 і 0,6 млн т), які зосереджені в областях оливкових насаджень — Апулії, Кала-брії, Сіцілії.

Тютюнова промисловість відокремлена від сировинної бази на півдні Італії і розвивається у таких містах, як Рим, Мілан, Турин, Болонья, Венеція.Сільське господарство. Італія належить до країн, що мають високо­продуктивне сільське господарство, яке базується на приватних засадах господарювання. Три чверті господарств мають наділи до 5 га. Водночас дві п'ятих сільськогосподарських угідь зосереджені у господарствах площею понад 50 га землі. В цілому країна не забезпечує себе продовольством за рахунок власного виробництва, зокрема вона змушена імпортувати деяку частину м'яса і пшениці, хоча фрукти і овочі експортує на європейські ринки.

Ґрунтові умови Італії сприятливі для землеробства, хоча через різкі сезонні коливання в опадах багато земель потребують зрошення. Землероб­ство на зрошувальних землях добре розвинене в Ломбардії і П'ємонті.

У структурі сільськогосподарських угідь найбільше припадає на орні землі (35%), на луги і пасовища (19%), на сади, виноградники, оливкові культури (11%).

Італія спеціалізується на вирощуванні цитрусових, фруктів, виногра­ду, оливкових, зменшуючи при цьому посівні площі під зернові культури.

Сільське господарство має землеробський напрямок. Головною галуз­зю є рослинництво, що виробляє три п'ятих товарної продукції. Важливою галуззю рослинництва є овочівництво. Річний збір овочів досягає майже 15 млн т, четверте місце у світі і перше — у Європі. Найбільше вирощу­ють томатів в областях Кампанія і Апулія. Італію називають "першим са­дом Європи". Серед фруктових (щорічно вирощується 20 млн т) переважає вирощування яблук, груш, апельсинів, персиків, черешень. Зокрема, в 1998 р. було зібрано понад 2,0 млн т яблук, що є другим показником у Європі і п'ятим — у світі. Найпродуктивніші фруктові сади ростуть на пів­нічному сході в передгір'ях Альп і Апеннін. На півдні поширені мигдаль, грецькі горіхи, фундук.

Кліматичні умови Італії дуже сприятливі для вирощування цитрусо­вих, особливо на Півдні. їх щорічний збір перевищує 3 млн т. Лише апельси­нів щорічно вирощується понад 2,5 млн т, що становить три четвертих ва­лового збору цитрусових у країні. За урожайністю цитрини (650-700 тис. т) Італія займає сьоме місце у світі (1999).