Італія – загальна характеристика

3. Природно-ресурсний потенціал.

Природні умови Італії забезпечують широкі можливості для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур: винограду, цитрусових, маслин, овочів тощо. Цьому сприяють субтропічний середземноморський клімат Півдня Італії, а також перехід­ний клімат від субтропічного до помірного, що охоплює територію Північ­ної частини країни і зокрема Паданської рівнини.

Найбільшими ріками є По, Тібр, Арно. Північні ріки живляться талими водами льодовиків і атмосферними опадами. Тому вони повноводні і використовуються для виробництва дешевої електроенергії. На півдні річки влітку мілководні і навіть пересихають.Наймальовничішими в Італії є озера, що розміщаються в районі Альп. Більшість із них льодовикового походження (Лаґо-Маджоре, Гарда, Комо). На берегах озер створені курорти світового значення.

У країні переважають окультурені ландшафти. Лісистість території становить 20%. Ліси розміщаються переважно в Альпах.

За геологічною будовою Італія молода країна. Тому вона бідна на міне­ральні ресурси, особливо на металорудні.

Серед паливно-енергетичних ресурсів важливе значення має кам'яне вугілля, що знаходиться в Сардінії і Тоскані, але його низька якість спри­чинилась до майже цілковитого припинення видобутку після закриття сардінських шахт у 1972 р. Тому вугілля імпортується в основному із США, країн СС та Центрально-Східної Європи.

Родовища природного газу зосереджені у долині річки По, в центрі Апеннінського півострова, на острові Сіцілія і на континентальному шель­фі. Однак запаси його невеликі.

Значними є ресурси водної і геотермальної енергії. Після Другої світо­вої війни більше половини електроенергії вироблялось в Італії на ГЕС. Од­нак до кінця XX ст. її обсяги значно знизились, склавши всього одну п'яту загального виробництва.

Видобуток вугілля припинено через його нерентабельність.

Родовища поліметалічних руд (цинк, свинець, срібло й інші метали) знаходяться у Східних Альпах і на острові Сардінія. За запасами ртутної руди Італія займає одне з перших місць у світі (Тоскана).

У Центральній Італії є значні запаси марганцевих руд. Донедавна Іта­лія в основному забезпечувала власні потреби в алюмінію-сірці (Сіцілія), цинку (Сардінія). Однак уже на початку 1990-х років основних мінеральних ресурсів стало не вистачати. Видобуток палива теж відстає від зрослих потреб у ньому на внутрішньому ринку. Італія залишається також імпорте­ром основних енергоресурсів. Натомість надра Італії багаті на будівельні матеріали — мармур, граніт, туфи. У Тоскані видобувають всесвітньо ві­домий ніжно-білий мармур, який використовували древні римляни.

4. Промисловість

В Італії забезпечує понад 40% національного доходу. В ній зайнята значна кількість економічно активного населення — разом із будівництвом понад 32%. Для галузевої структури промисловості характер­на висока питома вага обробних галузей (приблизно одна третя), які є основою італійської індустрії. Саме в цих галузях зосереджені найбільш кваліфіковані трудові ресурси і здійснюється основне виробництво валово­го національного продукту. Середньорічні темпи/ їх приросту наприкінці 80-х років становили 3,8%, в тому числі в металургійній промисловості — 5,5%, в хімічній — 5,6, у машинобудуванні — 3,9, у виробництві засобів транспорту — 2,4%. Зростання цих галузей триває і в 90-ті роки XX ст.

У структурі галузей обробної промисловості провідне місце займає машинобудівний комплекс (понад 35%), куди відносяться загальне маши­нобудування, виробництво транспортних засобів, випуск електротехнічного і електронного обладнання, виробництво деталей. Друге місце належить хімічній промисловості. Далі ідуть харчова, текстильна, взуттєва і швейна промисловість.

Розвиток паливно-енергетичної промисловості Італії залежить від ім­порту сировини. Країна щорічно ввозить близько 100 млн т нафти і лише 10% загальної потреби видобувається в Італії (острів Сіцілія, район Міла­на). Видобуток природного газу Італії забезпечує понад одну четверту його потреби, становлячи 20 млрд м2 (1997 р.). За цим показником Італія займає 20-те місце у світі і 5-те у Європі. Решту потреби в природному газі Італія задовольняє за рахунок його імпорту з Алжиру, Лівії, Нідерландів, Росій­ської Федерації.