Італія – загальна характеристика

Кам'яне вугілля для енергетичних потреб теж завозиться. Головними його постачальниками є США.

Виробництво електроенергії у 1997 р. становило 241 млрд кВт-год — 11-те місце у світі і п'яте — у Європі. Виробництво електроенергії переважно зосереджене на теплових електростанціях, які працюють на привозному вугіллі і відходах великих нафтопереробних підприємств. Самі електро­станції тяжіють до великих промислових центрів, зокрема, до нафтопере­робних комплексів.

Атомна енергетика згорнута і не подає струму з 1987 р.

Невеликі потужності ГЕС зосереджені на альпійських притоках р. По.

Італія володіє потужною нафтопереробною промисловістю, яка задо­вольняє не лише внутрішні потреби, значна кількість нафтопродуктів експортується у сусідні європейські країни. Нафта в Італію доставляється танкерами із країн Південно-Західної Азії, Північної Африки та з інших регіонів і країн світу. Нафтопереробні підприємства збудовані поблизу морських портів, що розташовані вздовж берегової лінії Апеннінського півострова і на острові Сіцілія. У Північну Італію та за межі країни (до північних сусідів) прокладено розгалужену мережу нафтопродуктопроводів, що наближує нафтопереробні підприємства до споживачів нафто­продуктів.Чорна металургія майже повністю зорієнтована на використання ім­портної сировини (залізної, марганцевої руди, руд легованих металів), металобрухту. Коксівне вугілля повністю ввозиться, в основному зі США. Тому великі металургійні підприємства (комбінати повного циклу) розмі­щені у портових містах Генуї, Неаполі, Таранто, куди морем доставляєть­ся необхідна сировина, або у великих центрах машинобудування, тобто у місцях збуту продукції. Найпотужніший в Італії металургійний комбінат розміщений в Таранто. На ньому щорічно виплавляється понад 10 млн т сталі. Значним металургійним центром Півдня Італії є металургійний ком­бінат біля Неаполя.

Загалом у 1998 р. було виплавлено 27,0 млн т сталі (за цим показником Італія займає 8-ме місце у світі і третє — у Європі) та майже 11 млн т чавуну — відповідно 11 і 5-те місця.

Окремі види продукції чорної металургії, зокрема стальні труби і ли­стову сталь, Італія експортує.

Кольорова металургія базувалась до кінця 1980-х pp. переважно на місцевій сировині. Розміщення її галузей має свою специфіку. Так, вироб­ництво міді, цинку та алюмінію зосереджене переважно у Північній ча­стині Італії, свинцю — на південно-західній частині острова Сардінія, ртуті — в Тоскана. За кількістю виплавленої ртуті Італія займає одне із перших місць у світі.

Італійська кольорова металургія відома у світі виробництвом магнію, цинку (273 тис. т) і алюмінію (590 тис.т). Сировина для продукування магнію поширена майже повсюдно.

На гірничо-металургійному комбінаті в Манчано, що поблизу Ґросет-то, продукують також сурму.

Машинобудування. Основна кількість підприємств цієї галузі розміщена на Півночі, де вдосталь кваліфікованої робочої сили, а також надій­не сусідство з індустріально розвиненими країнами, що входять до Євро­пейського Союзу.

У структурі галузі домінує транспортне машинобудування: виробниц­тво легкових автомобілів, локомотивів і вагонів, двигунів для суден і авіа­ції.

Первістком автомобілебудування в Італії є концерн "Фіат" з центром у Турині. Другим важливим центром автомобілебудування є Мілан, де знаходяться компанії "Альфа-Ромео", "Лація" і "Брескія".

У 1996 р. в Італії виготовлено 1,66 млн автомобілів, у тому числі 1,4 млн легкових, 260 тис. вантажних. За їх виробництвом Італія займала вось­ме місце у світі.

Суднобудівна промисловість розвивається в Генуї, Трієсті, Спеції, Ліворно, Таранто.

Електротехнічна промисловість Італії всесвітньо відома, насамперед виробництвом так званих білих товарів — холодильників, автоматичних машин для миття посуду, пральних машин (Варесе, Комо, Берґамо). Елек­тронна промисловість розвинена у Мілані, Павії, Римі, Флоренції та ін­ших містах Центральної і Південної Італії.