Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст

США – Японія

60,7

США – Мексика

236,0

3

ФРН – Франція

38,1

США – Японія

183,2

4

ФРН – Нідерланди

35,3

ФРН – Франція

110,8

5

США – Мексика

30,5

США – Великобританія

102,1

*Дані для 1981 р. взято із [24, с. 124]; для 2002 р. розраховано за [17].

Співвідношення між процесами глобалізації та регіоналізації очевидно можемо розглядати з погляду діалектичної єдності протилежностей. Уся історія розвитку світового господарства проходила у протиборстві об’єднувальних і роз’єднувальних тенденцій, в основі існування яких лежать суперечності між об’єктивними процесами інтернаціоналізації господарського життя та захисту національних інтересів у зовнішній політиці, в т.ч. економічного націоналізму. Можемо припустити, що ця суперечність, яка була характерною для індустріальної стадії розвитку людства, наприкінці ХХ ст. у час формування постіндустріального суспільства трансформувалася у суперечність між глобалізацією та регіональним наднаціоналізмом. Наднаціоналізм географи визначають як добровільну асоціацію в економічній, політичній або культурній сферах трьох або більше незалежних держав, які згідні віддати певну частину суверенітету заради спільної вигоди [с. 81]. Приклад розвитку регіонального над націоналізму продемонструвала післявоєнна Європа в особі Європейського Союзу.