Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст

 

3

 

27

 

13

 

–

 

60

 

100

Всього у світі

20

35

30

6

29

100

*Таблиця складена за [17].

 

Регіоналізація світогосподарського простору відбувається навколо потужних країн-інтеграторів, які, по-суті, формують навколо себе регіони-простори, – однієї (наприклад, США у Північній Америці), кількох – Японії, Китаю, НІК у Східній і Південно-Східній Азії) чи кількох рівновеликих, об’єднаних разом з меншими в одну організацію (ЄЕТ/ЄС у Європі). Наявність міждержавних організаційних інститутів стає каталізатором інтенсифікації регіональних процесів, оскільки в рамках багатосторонніх організацій краще проводити роботу, спрямовану на усунення торгових бар’єрів між її учасниками, створення єдиних умов їх діяльності тощо. Основа внутрішньої політики таких організацій була сформульована і реалізована в найбільш давньому і найбільш розвиненому регіональному об’єднанні світу – Європейському Союзі. Вона включає 5 принципів (свобод): вільне переміщення товарів, послуг капіталів, робочої сили, вільний вибір місця проживання. Ставлячи їх як основну мету своєї діяльності, більшість регіональних економічних організацій, створених пізніше, зосереджуються в даний час здебільшого над формуванням зони вільної торгівлі – першого етапу інтеграції, який ЄС пройшов ще у 70 – 80-х рр. ХХ ст. І це дає відчутні результати. Зокрема, зняття бар’єрів у торгівлі між США, Канадою і Мексикою внаслідок організаційного оформлення НАФТА (Північноамериканської зони вільної торгівлі) призвело до різкого збільшення обсягів торгового обігу США із своїми сусідами, хоча міждержавні торгові потоки з ними й раніше належали до найпотужніших у світі (див. табл. 2). Так, обсяг взаємної торгівлі між США і Канадою за 1981 – 2002 рр. зріс у 4,3 раза (стабільно залишається на першій позиції серед міждержавних потоків), а між США і Мексикою зріс у 7,7 раза і вийшов на друге місце, потіснивши традиційно потужний товарообмін США – Японія (зріс “лише” у 3 рази). Інший приклад: у процесі формування Спільного ринку Південного конуса (МЕРКОСУР) частка інших країн цієї організації (Бразилії, Уругваю й Парагваю) в експорті Аргентини піднялася із 16,5% у 1991 р. до 35,6% у 1998 р., а в імпорті – відповідно з 20,9% до 25,3% [19].