Регіоналізація світогосподарського простору і просторова структура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст

Географічною основою процесу регіоналізації є об’єктивно існуючі вигоди сусідського положення країн – від “економії на відстанях” до транскордонної взаємодії у контактній зоні двох-трьох і більше країн. При цьому географічна суміжність країн у регіонах економічного співробітництва оцінюється не лише сусідством першого порядку, – у таких регіонах як Європа чи Східна і Південно-Східна Азія активні міждержавні зв’язки проявляються на вищих сусідніх порядках і трансморському сусідстві.

Ефект вигоди економічної взаємодії із сусідніми державами діє майже для всіх країн, незалежно від їх ваги у світовому господарстві чи ступеня втягнутості у міжнародний поділ праці. Продемонструємо це на прикладі “концентричної географії” зовнішньоторгових відносин різних держав, насамперед, найпотужніших. Усі країни з числа тих, що входять у першу двадцятку торгових держав світу, знаходяться у трьох великих регіонах взаємної торгівлі: 10 – у Європі (у т.ч. 8 є членами ЄС), 7 – у Східній і Південно-Східній Азії, 3 – у Північній Америці. Якщо взяти до уваги першу п’ятірку найбільших торгових партнерів кожної з цих держав, то 35% загальної кількості країн-партнерів є безпосередніми сусідами названої групи держав, 30% – сусідами другого порядку або “заморськими” (через одне море), ще 6% – іншими країнами свого регіону (табл. 1). Тобто у власних регіонах загалом сконцентровано понад 2/3 найбільших торгових партнерів держав, а вздовж кордонів – понад 1/3.Кожна країна має свої географічні концентри зовнішньої торгівлі, інтенсивність якої здебільшого зменшується із збільшенням радіусу торгових зв’язків. Для України показники, що характеризували цю географічну картину торгівлі у 2002 р., були такими: загальна частка країн – сусідів першого і другого порядків у зовнішньоторгових операціях держави складала майже 60%, у т.ч. сусідів 1-го порядку – 37%, сусідів 2-го порядку (разом із трансморськими сусідами Грузією, Туреччиною та Болгарією, але не включаючи безпосередніх сусідів Росії) – 16,9%, сусідів другого порядку – безпосередніх сусідів Росії (без Японії та США) – 6,0%. Питома вага регіонів, до яких тяжіє Україна, змінюється у її зовнішній торгівлі від 35 (у межах Європи без СНД) і 38% (у межах самої СНД) до майже 65% (Європа + європейські країни СНД + Росія) і більше 73% (Європа + СНД).

 

 

Таблиця 1.

Географічний розподіл першої п’ятірки торгових партнерів для 20-ти найпотужніших за обсягами зовнішньої торгівлі країн світу, %*

 

 

Регіони

 

 

Кількість країн

Частка країн із числа першої п’ятірки торгових партнерів, які є

 

 

Разом