Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка
На думку В.Кубійовича, необхідний розподіл праці і кооперація між Європейським і Американським відділами. Зокрема, пропонується зосередити керівництво Історично-Філософічної Секції у Європі, а Філологічної (і Математично-Природописно-Лікарської) — в США; залишити Інститути Національних Дослідів та Енциклопедії у Європі, а Публіцистичний та Бібліографічний інститути — в Америці. Відповідно розподілити і видання НТШ, максимально використовуючи кооперацію відділів. Вчений радить колегам із Американського НТШ створити спеціальну комісію, яка б займалася дослідженнями українців США. За найважливіше В.Кубійович вважає створення в Американському відділі наукового осередку праці на базі Українського Дому Культури і дослідження тут проблем, що відповідають актуальним потребам нашої нації”, передусім політичним. “НТШ, — пише вчений, — [...] має великі завдання, спільні з завданнями всієї української політичної еміґрації. Тут потрібний тісний взаємний зв’язок. Він [...] допоміг би встановити таку бажану всім нам співпрацю з Українською Вільною Академією Наук, яка базувалася б на доцільному розподілі завдань між обома нашими науковими установами”. Виявилось, що розлом, який виник між Американським і Європейським НТШ, глибший. Після виходу усіх томів ЕУ-1 (1952р.) Голова Американського відділу надіслав В.Кубійовичу листа від свого імені та імені кількох членів Головної Управи, що перебували в США — проф. Р.Смаль-Стоцького, д-ра Я.Падоха, д-ра К.Кисілевського. У цьому листі Головний редактор ЕУ-1 звинувачувався у відході від схеми історії України за Михайлом Грушевським. Тут відзначалося ніби-то в багатьох місцях ЕУ-1 “брак українського наукового традиційного стовпа хребетного”. Конкретних т.зв. “національних баламуцтв” М.Чубатий не вказував. Але з цього робилися далекосяжні висновки і пропозиції, висловлені у категоричній формі: а) створити спеціальну групу українських вчених, які б додатково (за межами редакції ЕУ) переглядали готові до друку статті ЕУ, б) до Редакції англомовної ЕУ, яка тоді почала готуватися, додати американський “Board of Advisors” (“Раду дорадників”). У противному разі англійське видання ЕУ недоцільне.
В.Кубійович різко виступив проти закидів і пропозицій, висловлених М.Чубатим. По-перше, тому що у листі не наведено конкретних прикладів відступу редакції ЕУ від “основ української науки, прийнятими всіми вченими українознавцями дотепер” (слова М.Чубатого); по-друге, некоректний поділ вчених-українців на “правомірних” західняків та “непевних” східняків (останнє стосувалося особливо Юрія Шереха-Шевельова та Олександра Оглоблина); по-третє, вимога створення якихось додаткових до Редколегії ЕУ рад і дорадників подібна до інституту цензорів по ту сторону залізної завіси тощо.
Цією полемікою почалася велика атака справа на Енциклопедію В.Кубійовича, передусім, з середини самого НТШ. Пізніше пішла атака справа ззовні, з політичними інсинуаціями. Найближчим результатом цього було, на наш погляд, затримка видання англомовної ЕУ, як мінімум, на десять років (напочатку цю англомовну енциклопедію навіть називали американською), хоч були і об’єктивні причини.
В цей період вчений активно працює і на географічному полі. На вже названій Першій Науковій Конференції він виступає з доповіддю “Зміни віроісповідних відносин Галичини за рр. 1900-1939”. На наступній Другій Конференції (11-12 жовтня 1953р.) - з доповіддю “Сучасна демографічна структура українців в Німеччині” (повторив її на продовженні конференції у Сарселі 23.ХІ.-1953р.). А на римській сесії цієї конференції виголошує нову доповідь “Сучасна демографічна структура українців в Европі”. Вже як член Історично-Філософічної Секції В.Кубійович на її т.зв. кореспонденційні засідання представив доповідь “Етнографічна карта Галичини”.
Саме на початку цього періоду (1953р.) виходить визначна праця В.Кубійовича “Етнографічна карта Південно-Західної України (Галичини)” у масштабі 1: 250000 у вигляді “Записок НТШ”, т.160. Це фундаментальний картографічний твір, у якому розкрито етнічну структуру населення на 1.І.1939р. у розрізі ґмін і міських поселень. Карта побудована на статистичних матеріалах, зібраних автором перед, під час і після Другої світової війни. Оригінальним в ній є підхід вченого до групування населення Галичини за етнічною, мовною, віроісповідною ознаками. Тут виділено власне українців, українців з польською розмовною мовою, а серед поляків — власне поляків і польських колоністів. Виділяється група т.зв. латинників (за походженням українців, що перейшли у римо-католицький обряд), євреїв (“жидів”) та інших (це переважно німці). Карта вийшла у латинській транскрипції, щоб бути більш доступною для європейського користувача. Вона отримала високу оцінку фахівців і загалом українознавців. На ній чітко вирисовується українсько-польська етнічна межа, яка вже тоді не збігалася із західним державним кордоном УРСР (з волі Сталіна він був відсунений на схід).
Як бачимо, і доповідь В.Кубійовича і його картографічна діяльність свідчать, що він і надалі залишається у лоні географічної науки, хоч Географічна комісія у зв’язку з переходом його у Історично-Філософічну Секцію зникає.
Головним видом ентеешівської діяльності В.Кубійовича у названий період (1952-1962рр.) є енциклопедичний. Вже у 1955р. виходить за його редакцією перший том словникової ЕУ, у 1957р. — другий, у 1959р. — третій, у 1962р. — четвертий томи. Тоді передбачилось, що вся ЕУ-2 матиме вісім томів. Ведеться велика робота з підготовки англомовної ЕУ. Але її перший том виходить вже у наступний період (1963р.).