Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка
4.Х.1935р. Президія Товариства вирішила видати згадані карти й діяграми як перший науковий атляс України. Та, на жаль, Наукове Товариство не мало потрібних засобів на видання такого атлясу, здобути їх у формі позички було не можливо, тимто наше Т-во відступило видання атлясу приватній фірмі, не маючи з цього видання ніякої матеріяльної користи. А проте згаданий атляс вийшов під фірмою Т-ва, він є важним здобутком нашої культури й гарним свідоцтвом високовартісної наукової праці наших дослідників”.
В.Кубійович гаряче підтримує ініціятиви НТШ створити Інститут національної статистики, ви-давати часопис українознавства. У листах до Івана Раковського, що був тоді Головою НТШ, він пише (22.02.1938р.): “є потрібний [...] Інститут нац[іональної] статистики чи дослідів з завданням: 1) зібрати повну бібліографію укр[аїнських] нац[іональних] проблемів; 2) зібрати потрібні оголошені стат[истичні] матеріяли; 3) досліджувати актуальні питання вроді: перехід гр[еко]-кат[оликів] на лат[инський] обряд, соц[іальна] структура укр[аїнців] у Львові, що це є служниці - гр[еко]-кат[олики], проблем укр[аїнської] шляхти, досліди над нац[іональним] станом Холмщини, укр[раїнсько]-білоруська межа, православ’я серед лемків, еміґрація українців з Польщі до Параґваю тощо; 4) давати скору відповідь на актуальні запити наших політиків тощо; 5) видавати “Статистичний Річник”. Інститут повинен мати безплатного Директора і одного чи двох службовців. З цього, що є проектоване чи що вартісно вийде, - побачимо. Добре одне, що д-р Огоновський в це війде”.
І, нарешті, в листі від 24.06.1938р. : “... до нашого органу (журналу українознавства. - О.Ш.) можу написати одну з подаваних мною тем (всі майже готові): 1) число українців у Польщі, 2) природний рух українців у Польщі, 3) українська еміґрація з західних земель по війні, 4) еволюція національних відносин на українських землях Польщі. Властиво, всі статті творять певну цілість, і найкраще було би в наступних по собі числах дати статті 1, 2, 3, 4”.
Участь В.Кубійовича у західноукраїнських і міжнародних наукових форумах, виставках та зустрічах у передвоєнному десятиріччі досягає свого апогею. У 1930р. В.Кубійович є учасником ІІІ Конґресу слов’янських географів і етнографів, що відбувся у Бєлграді. Тоді він єдиний представляв українську географію. Через шість років учений представляє українську географічну науку вже на IV Конгресі слов'янських географів і етнографів у Софії вже від імені НТШ (16-22 серпня 1936р.). Тут він розгортає виставку карт майбутнього “Атласу України”, які одержують схвальну оцінку. Ще один форум за участю В.Кубійовича - це IV Міжнародний географічний конґрес у Варшаві (1934). Тут учений виступив з доповіддю про українську еміґрацію до Азії, де він визначає її головну причину - аграрне перенаселення і нехіть українців до поселення у містах. Тому, на його думку, вони поселяються в аналогічних до вітчизняних лісостепових і степових регіонах Сибіру і Далекого Сходу. У повідомленні, опублікованому в матеріалах конґресу, В.Кубійович робить геополітичний висновок: “обидва українські реґіони поселення (сибірсько-казахстанський і далекосхідний. - О.Ш.) знаходяться біля важливих геополітичних центрів: один біля границі Маньчжурії і Кореї, інший — у безпосередній близькості до Східного Туркестану і Британської Індії”. 1932 і 1935 роки були для В.Кубійовича роками активної комунікації з українськими вченими в еміґрації та у Львові. У першому випадку - це участь у роботі Другого Українського наукового з’їзду у Празі (20-24 березня 1932р.). Тут він уперше продемонстрував перед делегатами свою етнічну карту України, опубліковану дещо пізніше у третьому томі “Української Загальної Енциклопедії” (1935), в “Атласі” (1937) та у “Географії” (1938).
На з’їзді Володимир Кубійович представляв НТШ і виголосив вітальну промову від його імені. Закриваючи з’їзд, його Голова академік, проф. Степан Смаль-Стоцький зазначив: “не в силі я вповні вимовити нашої великої втіхи з приводу того, що рідний край, Західна Україна, так щиро відкликнулась, так сердечно привітала наш з’їзд. Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, а так само перша легальна високошкільна установа - Богословська Академія у Львові, крім писемних привітів, вислали своїх делегатів в особі, з одного боку, п. доцента Кубійовича, а з другого боку - талановитого виховника наших еміґрантських наукових установ проф. Чеховича, котрі не тільки своїми усними привітами від тих нау-кових установ в краю викликали в серці кожного з нас незвичайно милі почування нашого зв’язку з рідним краєм, але й своїми працями до успіху нашого з’їзду”.13 Саме тут у Празі В.Кубійович висунув ідею “опрацьовання і видання географічно-статистичного атласу українських земель”.
Виходячи з принципу, що “для недержавної нації наука є ще важніша, ніж для державної”, В.Кубійович у 1937р. виступив у газеті “Новий час” зі статтею “Стан і потреби української науки”. Тут він розкрив своє розуміння проблем розвитку національної науки, коли на підрадянській Україні відбувалася жорстоке руйнування академічних і навчальних установ та фізичне винищення вчених. У цій статті він писав: “... наші нечисленні вчені з цього боку Збруча (тобто у Галичині. - О.Ш.) мусять знову займатися не лише областю, в якій живуть, але — і це головно — всіх українських земель. Вони мають тяжкий, але як почесний обов’язок вчити думати всеукраїнськими категоріями [...]. Ці завдання може сповнити лише найвища українська установа на національній території, а саме Наукове Товариство ім. Шевченка. Воно може розбудуватися на низку автономних дослідчих катедр, які під кермою своїх директорів вели би досліди з обсягу поодиноких ділянок українознавства [...]. При цих катедрах вишколювався би повний набирок науковців. Назовні катедри проявляли би свою діяльність публічними викладами, курсами й публікаціями [...]. Друга справа, на яку наша найвища установа мусить здобутися - це видання постійного органу [...]. Зорганізована в НТШ наука повинна давати відповіди на низку актуальних національних питань, одною з найважніших катедр повинна бути катедра чи то пак інститут національних дослідів [...]”.