Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка

   Більш повно ідеї розбудови НТШ В.Кубійович висловив на загальних зборах, які відбулися 26 грудня 1937р. У “Хроніці НТШ” за 1937-1938рр. (Ч.74) відзначено: “Проф. д-р Володимир Кубійович звертає увагу на необхідні негайні потреби української науки. Такими, на його думку, є:

   1) постійний науковий секретар, який кермував би усіми науковими справами;

   2) передача всіх адміністраційних справ осібному управителеві, так, як це предкладає контрольна комісія, щоби голова Товариства не потребував ними займатися, бо це виходить на шкоду українській науці;

   3) заснувати журнал українознавства, пристований до широких кіл нашої суспільности, щоби й наше громадянство, і чужинців інформувати про наші наукові досліди на полі українознавства та здобути засоби на такі досліди;

   4) зорганізування наукових видань, актуальних і потрібних для широкого інтелігентного загалу. Такі видання будуть мати напевно забезпечений збут і дадуть засоби на дальшу наукову працю;

   5) розбудова Товариства на окремі наукові інститути, в яких була б організована наукова праця в даних означених ділянках і напрямах;

   6) поширення наукових дослідів на всі етнографічні українські землі по цей бік ризького кордону;

   7) здобуття засобів на більшу кількість наукових стипендій для молодих адептів науки, щоби виховувати нових молодих дослідників.

   Ці ідеї вченого не змогли бути реалізованими. Незабаром почалася Друга світова війна, окупація Західної України більшовиками і нацистами. Наукова діяльність НТШ і В.Кубійовича в ньому була згорнута (хоча у 1943р. йому вдалося перевидати свою “Географію України”).

Початки праці В.Кубійовича над відновленням НТШ (1947-1951 рр.)

   У січні 1940р. окупаційна більшовицька влада у Львові припинила існування НТШ (хоч члени Товариства не визнали цього рішення). Під час війни (1941-1945рр.) в силу зрозумілих причин НТШ не функціонувало. Після війни у Німеччині (Баварія), де опинилося багато дійсних і звичайних членів НТШ, за ініціативою В.Кубійовича та інших вчених було відновлено діяльність НТШ (30 березня 1947р., Мюнхен). Тоді на Загальних Зборах НТШ В.Кубійовича було обрано Генеральним Секретарем.   Період 1947-1951рр., тобто п’ять років — це час організаційного і наукового відновлення та становлення НТШ. Він характеризується такими наступними п’ятьма особливостями діяльності В.Кубійовича.

   1. Вироблення стратегії діяльності НТШ у діаспорі. Її розробив у першу чергу В.Кубійович. Вже у 1946р. він публікує статтю під назвою “Питання української еміґрації у Європі” (під псевдонімом Антін Корнівський). Положення цієї статті лягли в основу доповіді вченого на Загальних Зборах НТШ 30.ІІІ.1947р. Остаточно вони були оформлені у публікації “Сучасні проблеми української науки”. В ній В.Кубійович наголошував, що “в сьогоднішніх трагічних для нашої нації часах учений повинен в першу чергу займатися [...] тими проблемами [...], які сьогодні зв’язані з потребами нації”. Далі він розгортає наукову проблематику україністики на еміграції: інвентаризація набутку українознавчих студій; інвентаризація подій з української історії останніх часів, зокрема дослідження політичної історії України під совєтами і різних ділянок життя в совєтській Україні; висвітлення ролі нашої Батьківщини в східноєвропейському комплексі, а у зв’язку з цим - проблеми взаємовідносин України з сусідами — Московщиною, Донщиною, Передкавказзям, Польщею; дослідження нашого пограниччя (“ми повинні знати точно національні відносини наших пограничних земель, їх еволюцію і лінію розвитку, економічну і політичну структуру, геополітичне і стратеґічне положення, щоб на цій підставі мати готову свою концепцію будучих границь Української Держави й мати готовий матеріял до оборони цієї концепції”); висвітлення взаємовідносин між Україною і країнами Західної Європи та Америки; вивчення української діаспори; розроблення і видання синтетичних праць з усіх ділянок україністики в широкому розумінні цього слова (таку мету має передусім видання Енциклопедії Українознавства, за опрацьовання якої береться НТШ; необхідно систематично видавати статистичні довідники, атласи України тощо). “Збережемо себе, як еміґрація, здоровими і діятимо позитивно на край, - пише вчений, - якщо ясно знатимемо, хто ми, що притаманне нам, що можемо внести до загальноукраїнської скарбниці духа. Тут виринає проблематика українського світогляду. Проаналізувати, зглибити його первні, його основні ідеї, знайти його сучасний вислів після траґічних останніх переживань і на їх підставі — ось справи першої ваги. Очистити українську духовність від насильно накинутих чужих змістів, отже, в першу чергу, дати основну критику марксизму, московського комунізму і т.п. — це завдання того самого порядку”. Як це звучить актуально у наш час, коли вже у незалежній Україні не здійснено декомунізації і деколонізації наукового знання.