Дифузія технологічних інновацій: регіональний аспект
На нашу думку, таке твердження не є правильним. По-перше, не вартість ОЗ визначає собівартість виробництва продукції та величину прибутку, а швидше навпаки: від прибутковості ОЗ залежить їх цінність, - чим більша прибутковість, відповідно, тим більшою мала б бути й цінність. По-друге, це "зниження собівартості" (яке, за логікою авторів, відбудеться унаслідок зменшення "порцій" перенесення вартості подешевілих ОЗ на продукцію, що ними виробляється) не супроводжуватиметься зростанням прибутку, оскільки пропорційно до "зниження собівартості" зменшиться й ціна на відповідну продукцію. При цьому, власне зменшення ціни продукції, що виробляється певними ОЗ, спричиняє їх знецінення та "зниження собівартості" їх функціонування. По-третє, "моральне зростання" мало б означати ріст цінності відповідних "об'єктів основних фондів", а цього ж не відбувається. Тому, у цьому випадку можна говорити хіба про певну "економічну моральність", яка має полягати у припиненні "перенесення на собівартість" тої частини вартості існуючих ОЗ, що зникла унаслідок МЗ першого виду, причиною якого є здешевлення на ринку нових ОЗ, аналогічних за експлуатаційними характеристиками до вже існуючих. Визнання знецінення ОЗ, власне, і було б "економічною моральністю" (чи своєрідною "економічною чесністю"), подібно як є у випадку падіння курсів акцій, вартість яких у свій час зросла суто спекулятивно.
Оскільки МЗ першого виду не стосується експлуатаційних (поточних) витрат, то відповідні ОЗ залишаються конкурентоспроможними. Хоча МЗ першого виду може зумовлювати реальні втрати капіталу та банкрутство окремих підприємців, які, унаслідок зниження цін на продукцію, що вироблялася за допомогою відповідних ОЗ, втратять частину доходів, знецінені ОЗ, змінивши власника, й надалі будуть прибутково функціонувати. Тут ще раз слід наголосити, що не знецінення певного конкретного ООЗ призводить до зниження цін на відповідну продукцію, а, навпаки, зменшення цін на нові аналогічні ОЗ, яке зумовлює здешевлення продукції, викликає знецінення існуючих ОЗ. Якщо ж зниження цін на продукцію відбувається не унаслідок здешевлення нових ОЗ, а під впливом зменшення вартості інших ресурсів, це не приводить до знецінення існуючих ОЗ, оскільки обсяг прибутку не зміниться, - величина зниження ціни продукції відповідатиме зменшенню собівартості її виробництва за рахунок здешевлення певного ресурсу. Таким чином, на основі проведеного аналізу можна зробити обґрунтований висновок, що під впливом МЗ першого виду відбувається лише часткове знецінення ОЗ. Зазначимо, що модернізація ОЗ, які зазнали лише цього виду МЗ, апріорі (без перевірки) є недоцільною.
Ще один специфічний вид МЗ (його, за традицією, назвемо другим) проявляється у знеціненні існуючих ОЗ унаслідок появи на ринку нових ОЗ, які є економічнішими при використанні. Нові ОЗ можуть потребувати при експлуатації, наприклад, менших витрат на паливо (за рахунок скорочення його споживання у розрахунку на одиницю продукції чи можливості використання його інших, відносно дешевших, видів) чи робочу силу (за рахунок скорочення потреби у ній у розрахунку на одиницю продукції) тощо. Варто підкреслити, що МЗ другого виду проявлятиметься лише тоді, коли покращення економічних показників експлуатації нових ОЗ не супроводжуватиметься повністю компенсуючим це ростом їх ціни. Оскільки МЗ другого виду стосується експлуатаційних (поточних) витрат, то відповідні ОЗ можуть втратити свою конкурентоспроможність. Це означає, що при другому виді МЗ уже можливе як часткове, так і повне знецінення ОЗ.
Третій вид МЗ пов'язаний із знеціненням ООЗ унаслідок ужорсточення певних вимог держави щодо правил їх використання. У цьому випадку мова передусім стосується ужорсточення державою екологічних і ергономічних норм функціонування ООЗ.Четвертий вид МЗ пов'язаний із знеціненням ООЗ унаслідок їх виходу з моди. Очевидно, що "модне" старіння переважно стосується побутової техніки, коли припиняється використання ще технічно справних і економічно раціональних в експлуатації побутових машин і приладів, володіння якими не є показником багатства та престижу. Однак часто "модне" зношування може відбуватися й у сфері ОЗ, коли фірма з міркувань іміджу та реклами прагне мати лише найновіші ООЗ престижних фірм. Проявляється МЗ четвертого виду й щодо будівель, які унаслідок низького рівня благоустрою, нераціональних об'ємно-планувальних рішень та конструктивних недоліків не відповідають рівню сучасних вимог. Додатково ще можна було б звернути увагу на таку причину "модного" зношування нерухомості особистого користування, як утрата престижного статусу району, де відповідний об'єкт (квартира) дислокований. Інколи квартира може зазнати модного зношування через утрату з певних причин престижності навіть не цілого району, а будинку, в якому вона розміщена.
МЗООЗ, яке виникає унаслідок зменшення чи відсутності попиту на продукцію, що виробляється ними, можна віднести до п'ятого виду МЗ. Зрозуміло, що цей вид МЗ буде частковим, - при можливості використання відповідного ООЗ для виробництва іншої продукції (хай навіть після модернізації чи/та передислокації в інше місце, якщо це економічно доцільно), і повним, - при відсутності такої можливості.
Оцінка доцільності заміни існуючого ООЗ повинна базуватися на положенні, що колишні інвестиції (у розумінні первісної, початкової вартості ООЗ) ніяк не впливають на вибір оптимального рішення. З урахуванням цього могли б застосовуватися такі два методи: 1. Метод орієнтації на вартість чергового капітального ремонту; 2. Метод орієнтації на величину приведених витрат. При методі 1 зіставляються витрати на черговий капітальний ремонт і на придбання нового обладнання. У відповідності з цим заміна старої техніки вигідна, якщо виконується умова: