Дифузія технологічних інновацій: регіональний аспект

1. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Технологічний прогрес є основою зростання рівня життя людей. Але для того, щоб нова технологія набула серйозного економічного значення вона повинна набути широкого використання. Процес розповсюдження у просторі (поширення використання) вперше застосованої технології (інновації) має назву дифузія. Сприяння дифузії інновацій є можливим лише на основі наукового дослідження цього процесу, яке б дозволило виявити існуючі закономірності та чинники, що позитивно та негативно впливають на нього.

2. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання проблеми, виділення невирішених раніше її частин. Теорія дифузії інновацій займає вагоме місце в наукових дослідженнях [1-29]. Першою работою у сфері дифузії технологічних інновацій було дослідження, виконане у 1943 р. вченими Державного університету Штату Айова (США). Для виявлення причин, що впливають на процес сприйняття інновацій було використано метод інтервю, який і на сьогодні залишається переважаючим у дослідженні процесу дифузії інновацій. Дослідницею, що зробила відчутний внесок у синтез найсуттєвіших результатів у цій сфері, є Еверетт Роджерс, книга якої "Дифузія інновацій", вперше видана у 1960 р., є працею, де вперше була зроблена спроба представити об'єднану теорію дифузії інновацій. Роджерс розглянула чотири аспекти дифузії інновацій [23, с. 171]:

1. Процес прийняття рішення щодо використання інновації (Innovation Decision Process), який включає 5 стадій: Знання (Knowledge) > Переконання (Persuasion) > Прийняття рішення (Decision) > Апробація (Implementation) > Підтвердження (Confirmation);

2. Індивідуальна сприйнятливість до інновацій (Individual Innovativeness), за критерієм якої реципієнти поділяються на 5 основних категорій: новатори (innovators, 2,5%), ранні реципієнти (early adopters, 13,5%), рання більшість (early majority, 34%), пізня більшість (late majority, 34%) – сприйняття ними інновації пояснюється економічною необхідністю або їх реакцією на зростаючий соціальний тиск, пізні реципієнти (laggards, 16%).

3. Норма сприйняття (Rateof Adoption);

4. Властивості, які сприймаються (Perceived Attributes).

Згідно Rogers норма сприйняття (Rateof Adoption) може бути описана S - подібною функцією, яка містить три фази розвитку: 1. Формування бази розвитку (повільне зростання), 2. Різке зростання, 3. Насичення (повільне зростання). Роджерс переконана, що приріст кількості прихильників інновації пропорційний кількості зустрічей між прихильниками новини та тими, хто сумнівається у доцільності її застосування.

Швидкість дифузії, на думку Роджерс, зумовлюється такими пятьма основними чинниками: 1. Відносними перевагами (relative advantage) інновації у порівнянні з взаємозамінними технологіями, що виражається економічними та соціальними показниками (прибутковість, зниження рівня забрудення довкілля, зниження витрат ручної праці тощо); 2. Сумісністю (compatibility) інновації, тобто її відповідності існуючій системі цінностей (визначається культурними нормами соціальної системи), минулому досвіду та потребам реципієнта; 3. Складністю (complexity) інновації, яка характеризується рівнем простоти та легкості для розуміння, використання та пристосування до інновації; 4. Простотою апробації (trialability) інновації, тобто можливістю її впровадження в обмежених масштабах.Цю характеристику інновації ототожнюють з можливістю етапності, подільності (divisibility) інновації на окремі частини; 5. Комунікативністю (communicability) інновації, яка характеризується можливістю її розповсюдження між іншими реципієнтами. Варто звернути увагу, що на перше місце серед чинників швидкості дифузії інновацій Роджерс цілком справедливо ставить чинник відносних переваг технології. Однак дослідженню цього чинника Роджерс приділяє мало уваги, до того ж не акцентує уваги на тому факті, що інші чотири чинники для технологічних інновацій можуть бути зведені до чинника відносних переваг.Варто також підкреслити, що Роджерс ігнорує просторовий чинник дифузії інновацій, який, однак, займає вагоме місце в дослідженнях інших науковців. Так, на думку відомого американського економіста Джефрі Сакса сьогодні світ розділений не ідеологічно, а технологічно [30]. Менша частина планети, на якій проживає приблизно 15% її населення, практично забезпечує решту світу технологічними інноваціями. Друга частина, яка включає приблизно половину населення планети, здатна впроваджувати ці технології у свою систему виробництва та споживання. І остання частина, яка складається приблизно з третини жителів планети, є технологічно відірваною - вона і сама не створює інновації, і закордонні технології не впроваджує. Межі цих регіонів не завжди збігаються з національними кордонами. Приміром, технологічно відірваний регіон включає південну Мексику й частину тропічної Центральної Америки, країни, що межують з Андами, значну частину тропічної Бразилії, тропічну Центральну Африку, велику частину колишнього Радянського Союзу за винятком районів, що межують із ринками Європи й Азії, віддалені частини Азії, такі, приміром, як деякі штати Індії, розташовані в долині Гангу, відрізані від світу Лаос і Кампучія, а також провінції Китаю. Джефрі Сакс зауважує, що нові кордони світу не є фіксованими: чимало технологічно відірваних регіонів можуть швидко стати технологічними послідовниками, а деякі із середньої групи (Тайвань, Південна Корея, Ізраїль) уже стали провідними новаторами. Однак, розрив у технологіях подолати значно складніше, ніж розрив у капіталі. Регіони, які володіють досконалішими технологіями, мають переваги при розробці нових інновацій: нові ідеї часто виникають як нові комбінації вже існуючих ідей. Багато нових ідей народжуються як ланцюгова реакція інновацій. Але, так само, як і для ядерної реакції, для цього насамперед потрібна критична маса ідей і технологій.