Дифузія технологічних інновацій: регіональний аспект

Джефрі Сакс зауважує, що технологічна могутність економіки залежить не тільки від її власних інновацій, а й від спроможності впроваджувати технології, розроблені в інших країнах. Це можна зробити трьома основними шляхами. Країни можуть імпортувати технології у формі капіталу та споживчих товарів (мобільні телефони, факси, персональні комп’ютери, вакцини). Вони можуть купувати ліцензії на виробництво цих технологій у власників відповідних патентів. І, нарешті, вони можуть залучати до себе прямі іноземні інвестиції, завдяки чому багатонаціональні компанії зі своїми технологіями створюють виробництво на їхній території. У кожному випадку країни виграють від того, що експортери платять за імпорт технологій (чи сплачують дивіденди на чужоземні інвестиції).

Усі країни, що розвиваються, на думку багатьох економістів, однаково добре розташовані для того, щоб переймати технології з-за кордону. Однак, насправді, як твердить Джефрі Сакс, це далеко не так. Незалежно від каналу запозичення технологій велике значення має географічне розташування. Кращі імпортери технологій тяжіють до великих ринків чи основних морських шляхів, або і до перших, і до других. Технології легко перетинають кордони таких країн, як Мексика, або Польща й Угорщина, або Китай, Сінгапур і Гонконг, які мають вихід до моря, портових міст Південно-Східної Азії та прибережних штатів південної Індії. Значно складніше їм дістатися віддалених гірських районів (країни, що примикають до Анд), країн, що розвиваються, які не мають виходу до моря (Центральна Азія), чи регіонів, розташованих на значній відстані від морських портів.Вчені пояснюють таку ситуацію взаємодією між розвиненим світом (центром) і світом, що розвивається (периферією), які на будь-якому просторовому рівні пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили тощо, перетворюючи простір у своєрідне силове поле [31; 32, с. 118-125]. Рушійною силою, що забезпечує постійний розвиток і відтворення системи відносин "центр-периферія", є постійна якісна трансформація ядра за рахунок генерування, впровадження та дифузії нововведень. Розповсюдження нововведень та інформації у цілому йде ієрархічно у трьох напрямках: від провідних економічних районів до районів периферії, від центрів вищого рівня в центри другого порядку, із великих міст як ядер поляризації у прилягаючі райони. Механізм функціонування територіальних систем типу "центр-периферія" пов’язаний з постійним якісним перетворенням соціально-економічних відносин у межах ядра, де по мірі розвитку НТП виникають нові функції, концентруються новітні наукомісткі галузі та виробництва, з’являються нові зв’язки, а тому йде і перманентна структурна перебудова економічної бази, що супроводжується зсувами у кваліфікаційному складі робочої сили та соціальному складі всього населення. Галузі, що не відповідають більше статусу ядра як основного генератора НТП, поступово витісняються на периферію - спочатку ближню, пізніше дальню. Цей процес, що отримав назву "дифузія застарілих нововведень", відіграє важливу роль у передачі імпульсів росту від центру до периферії, сприяючи її розвиткові, хоча й зміцнюючи тим самим її жорстку підпорядкованість центру. Окрім того, центр викачує і частину наявного в районах напівпериферії та периферії висококваліфікованого персоналу, що веде до подальшої "ерозії" робочої сили. У результаті всіх цих взаємодій, не дивлячись на постійне підтягування периферії, розрив між нею та центром зберігається. В ході еволюції всієї територіальної системи при зміні стадій економічного розвитку, відносини між центром та периферією неминуче переводяться на новий якісний рівень, хоча по суті і не змінює свого змісту. Це свідчить, на думку прихильників теорії "центр-периферія", про стійкість і гнучкість системи "центр-периферія", її спроможність зберігати свої властивості в різних соціально-економічних умовах.

Не вступаючи у дискусію щодо специфіки дифузії інновацій загалом, звернемо увагу, що з розповсюдженням технологічних інновацій не все так однозначно, як це твердять прихильники теорії "центр-периферія".

3. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Причиною виникнення чинника відносних переваг, який зумовлює доцільність заміни діючої технології новою, є фізичне та моральне зношування діючої технології чи, насамперед, такої її складової як основні засоби (ОЗ). Аналіз розпочнемо з економічних аспектів фізичного зношування (ФЗ) ОЗ. ФЗОЗ полягає у зміні (погіршенні) їх початкових (механічних, фізичних, хімічних тощо) властивостей під впливом чинників навколишнього природного середовища (НПС), таких як волога, температура, вітер, кисень тощо, та експлуатаційних навантажень (тертя, динамічних ударів, агресивних хімічних середовищ, високої чи низької температури тощо). Причому, якщо впливу чинників НПС зазнають всі ОЗ, то впливу експлуатаційних навантажень - лише функціонуючі. Тому слід розрізняти два види ФЗОЗ: 1. Зношування в процесі виробничої діяльності - унаслідок спільного впливу чинників НПС та експлуатаційних навантажень; 2. Зношування в процесі зберігання чи бездіяльності - унаслідок впливу лише чинників НПС.

Зміна (погіршення) початкових властивостей об'єкта ОЗ (ООЗ) під впливом діючих експлуатаційних навантажень і (або) чинників НПС зумовлює: зростання потреби у поточних витратах ресурсів, необхідних для виробництва продукції за допомогою цього ООЗ; зменшення кількості та зниження якості виробництва продукції за допомогою цього ООЗ; погіршення екологічних і ергономічних параметрів функціонування ООЗ; зниження експлуатаційної надійності ООЗ; погіршення зовнішнього вигляду ООЗ. Економічним наслідком зростання потреби у поточних витратах ресурсів, необхідних для виробництва продукції за допомогою цього ООЗ, зменшення кількості та погіршення якості продукції, а також зниження експлуатаційної надійності ООЗ є зростання собівартості виробництва продукції. Чинник погіршення зовнішнього вигляду ООЗ зумовлює погіршення економічних параметрів його функціонування лише у разі додаткових витрат на відновлення первісного вигляду. Очевидно, що потреба у такому відновленні виникатиме лише тоді, коли дотримання належного зовнішнього вигляду ООЗ є необхідним для його нормальної експлуатації (наприклад, коли мова йде про пасажирський транспорт, будівлі тощо). У разі відсутності такої потреби (наприклад, для підземних трубопроводів) погіршення зовнішнього вигляду ООЗ не призведе до погіршення економічних параметрів його функціонування.