Територіальна структура мінерально-сировинних ресурсів Поділля

Можливо, у майбутньому сформується невеликий полікомпонентний кущ у Томашпільському районі, де зараз детально розвідані два великі родовища тесу ( Стіна-Русавське та Стінянське ), поруч розташоване попередньо розвідане Вилівське родовище вапняків для цукрової промисловості, відомі також недостатньо вивчені поклади піщаної сировини, невеликі родовища вапняків –меліорантів та вапняків для щебеню і буту. Всі поклади компактно розташовані у західній частині району.

У Крижопільському районі відоме окремо розміщене велике Горячківське родовище тесу та невеликі поклади вапняків для щебеню і буту.

Четвертий субрайон (Чортківський) аналогічний за специфікою мінеральної сировини Хмельницькому і розташований на захід від Товтрової гряди.Субрайон охоплює вододільні ділянки річок Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет і включає такі адміністративні райони Тернопільської області як Чортківський, Теребовлянський, північну частину Бучацького, Підгаєцький, Козівський, частину Зборівського, Тернопільського та Гусятинського районів (рис. 1). Субрайон загалом співпадає із Тернопільською структурно-пластовою рівниною. Типовими породами для даної території є суглинки та глини четвертинного і неогенового віку, які використовуються як сировина для будівельної та грубої кераміки, а також як керамзитова і аглопоритова сировина. Характерні теж поклади торфу, поширені переважно у Зборівському, Тернопільському, Теребовлянському і Козівському районах. Суглинки домінують у балансі запасів таких районів як Підгаєцький (100 %), Чортківський (91 %), Гусятинський (58 %), сировина для керамзиту становить 58 % у Козівському, відома також у Теребовлянському районах. У субрайоні поширені також піски будівельні (Тернопільський район), камінь облицювальний – невеликі поклади у Теребовлянському районі, мергелі крейдового віку – у Зборівському районі. Специфічною сировиною для субрайону можуть вважатись сульфідні та інші типи мінеральних вод, які є комплексоутворюючими і розвідані в Теребовлянському районі, сіркопрояв у цьому ж районі, фосфоритопрояви у Бучацькому районі. Родовища суглинків та іншої сировини розподілені по території субрайону більш-менш рівномірно і значних скупчень не утворюють.П’ятий мінерально-сировинний субрайон (Західний) лише частково розташований на території Тернопільської області і охоплює її крайню західну частину (Бережанський, частина Підгаєцького та Монастириського районів) (рис.1) і загалом відповідає Подільському горбогір’ю. В субрайоні домінуючими корисними копалинами є вапняки та мергелі переважно тортонського, рідше – туронського віку. Вони служать сировиною для цементної, цукрової промисловості, для виробництва вапна. У межах субрайону поширені також суглинки ( сировина для будівельної кераміки ), незначні поклади вапняків для виробництва щебеню і буту. Специфічною сировиною субрайону можуть вважатись доломіти юрського віку – сировина для скляної та металургійної промисловості, піски для виробництва скла.

Достатньо чітко виділяються два великі мінерально-сировинні кущі: Бережанський та Монастириський.

Бережанський кущ розташований на території однойменного району. Для нього характерне щільне зосередження покладів карбонатної сировини – вапняків та мергелів для випалювання вапна (Підвисоцьке, Бережанське, Волицьке та ін.), для цеиентної промисловості ( Вербівське, Лапшинське, Посухівське – попередньо розвідані ) та для цукрової промисловості (Потуторське). За виключенням Підвисоцького – всі родовища знаходяться в резерві і на даний час не розробляються. У межах куща відкриті також значні поклади пісків будівельних (Бережанське, Волицьке та ін.) та невелике Рогачинське родовище скляних пісків. Незначні поклади скляних пісків мають районне значення, інші мінеральні ресурси Бережанського куща – місцевого значення.

Основною мінеральною сировиною Монастириського куща також є породи, придатні для потреб для потреб цементної промисловості – єдине, взяте на Державний баланс Бертниківське родовище вапняків та попередньо розівдане комплексне Григорівське родовище. Неподалік розташовані родовища вапняків для вапна, вапняків-меліорантів, велике Гончарівське та інші родовища сирвини для будівельної кераміки, незначні маловивчені поклади пісків будівельних. Окрім цього, тут розробляється значне за запасами Завадівське (Коржівське) родовище доломітів, придатних, як уже згадувалось, для скляної і металургійної промисловості. Доломіти вивозяться за межі області і мають загальнодержавне значення, хоча не є комплексоутворюючими.

Шостий ( Подністровський ) мінерально-сировинний субрайон простягається смугою вздовж лівого берега р. Дністер від Монастириського району на Тернопільщині до Ямпільського на Вінничині, охоплюючи подністровські райони повністю (Заліщицький, Борщівський, Могилів-Подільський, Ямпільський) чи тільки їх південні частини (Монастириський, Бучацький та ін. – рис.1). Характерними корисними копалинами субрайону є давні палеозойські та протерозойські породи (пісковики, вапняки, граніти, чарнокіти та іню ), які відслонюються в глибоко врізаних долинах Дністра і його лівих приток та використовуються як будівельне каміння (переважно на щебінь і бут ). Такими є поклади червоноколірних девонських пісковиків у Бучацькому районі, вендських пісковиків у Могилів-Подільському, Муровано-Куриловецькому та Ямпільському районах, силурійських вапняків у Борщівському та Кам’янець - Подільському районах, кристалічних порід – у Могилів-Подільському, Чернівецькому та Ямпільському районах. У субрайоні відомі також сарматські вапняки для вапна, піски будівельні, сировина для будівельної кераміки. Специфічними для субрайону можна вважати, передусім, багаті поклади тортонських гіпсів та ангідритів у Борщівському та Кам’янець-Подільському районах, родовища піщано-гравійної суміші із алювіальних відкладів Дністра в Заліщицькому, Кам’янець-Подільському та Ямпільському районах, родовища корінних вендських та альбських фосфоритів, абразивну сировину (пластові кремені ) – Гринчуцьке родовище у Кам’янець-Подільському районі.