Територіальна структура мінерально-сировинних ресурсів Поділля

Третій субрайон (Збаразько-Піщанський) простягається смугою з північного заходу на південний схід через усі подільські області. Субрайон охоплює повністю Товтрову гряду в межах Тернопільської та Хмельницької областей і від Кам’янця-Подільського продовжується у східному, потім – південно-східному напрямках аж до Піщанського та Чечельницького районів Вінницької області ( рис.1). Основною сировиною в межах субрайону є вапняки міоценового віку, переважно сарматського ярусу: оолітові, детритові, рифові, часто перекристалізовані. Вапняки використовують, у першу чергу, як пиляний камінь – вони становлять основну частку ресурсів останнього в Городоцькому, Дунаєвецькому, Шаргородському, Крижопільському, Томашпільському і Піщанському районах; як сировина для випалювання вапна переважають у Товтрах ( Збаразький, Підволочиський, Чемеровецький райони ). Окрім цього, вапняки сарматського ярусу є сировиною для цукрової промисловості в Підволочиському, Чемеровецькому і Піщанському районах, для цементної промисловості – у Кам’янець-Подільському районі, для будівельної промисловості ( щебінь і бут ) – У Гусятинському, Чемеровецькому, Городоцькому, Дунаєвецькому, Крижопільському районах.

Видами сировини, які в межах субрайону мають підпорядковане значення, є піски будівельні, сировина для будівельної кераміки, вапняки-меліоранти. На території субрайону розташовані такі специфічні ресурси як мінеральні води типу Нафтуся, хлоридно- натрієві та інші, які мають комплексоутворююче значення.

На теренах субрайону нами виділяються три макрокущі: Збаразько-Підволочиський, Кам’янець-Подільський – Чемеровецький та Шаргородсько-Піщанський.

Збаразько-Підволочиський полікомпонентний макрокущ розташований на території однойменних районів, охоплює також північну частину Тернопільського району. В його межах чітко вирізняються два кущі: 1) Тернопільський, в основному монокомпонентний і представлений численними родовищами пісків будівельних (північна частина Тернопільського і центральна частина Збаразького районів) дуже компактно розташованих, частина яких експлуатується; 2) Підволочиський (Галущинецько-Максимівський), теж в основному монокомпонентний, розташований у південній частині Збаразького і західній частині Підволочиського районів. Тут зосереджені декілька великих родовищ вапняків, які можуть використовуватись (і використовуються) як будівельний камінь, як сировина для вапна (Галущинецьке і Максимівське), як сировина для цукрової промисловості (Полупанівське), як сировина для вапнування кислих грунтів.Кам’янець-Подільсько – Чемеровецький полікомпонентний макрокущ також досить чітко диференціюється на два кущі: 1) Кам’янець-Подільський, який займає в основному північну частину однойменного та прилеглу ділянку Чемеровецького районів. Основна мінеральна сировина тут – вапняки міоценового віку, придатні для використання у цементній промисловості (Гуменецьке родовище), для випалювання вапна (Нігинсько-Вербецьке та ін.), для цукрової промисловості (Вербецьке, Нігинсько-Вербецьке та ін.), як меліоранти, як сировина для виробництва щебеню і буту (Киселівське та ін.). Родовища вапняків переважно великі та середні за величиною запасів, добре освоєні; 2) Чемеровецький, розташований у північній частині району і представлений компактно зосередженими родовищами вапняків для цукрової промисловості (Лисогірське, Карачківецьке та ін.), вапняків для вапна (Закупнянське, Ковалівське та ін.), вапняків-меліорантів, пиляних вапняків (Іванківецьке – поблизу в Городоцькому районі та ін.). Поряд – в Гусятинському районі знаходиться унікальне Новозбручанське родовище мінеральних вод типу Нафтуся, які мають комплексоутворююче значеня.

Невеликий кущ, представлений декількома великими родовищами тесових вапняків, вапняків для вапна та вапняків-меліорантів сарматського віку виділяється на схід від м. Дунаєвці. Родовища не розробляються. Відомі також незначні поклади травертинів.

Шаргородсько – Піщанський макрокущ охоплює територію Шаргородського, Томашпільського, Крижопільського та Піщанського адміністративних районів. У його межах чітко виділяються два кущі: Шаргородський та Піщаннський.

Особливістю Шаргородського куща є різке переважання на його території родовищ тесових вапняків сарматського віку (Деребчинське, Сапіжанське та ін.). Більшість родовищ розробляються підземним способом, проте є можливості запровадження на окремих родовищах і відкритого способу експлуатації. Всі родовища зосереджені дуже компактно, що створює сприятливі умови для їх спільної розробки. Поряд із покладами тесових вапняків розташовані, правда незначні за запасами, родовища вапняків для випалювання вапна, вапняків-меліорантів, вапняків для цукрової промисловості, вапняків і гранітів для виробництва щебеню і буту.

У межах Піщанського куща також переважають родовища тесових вапняків сарматського ярусу, які теж інтенсивно експлуатуються (Дмитрашківське, Дмитрашків-Трудівське та ін.). Проте, на відміну від Шаргородського куща, тут зосереджені значні запаси вапняків для потреб цукрової промисловості ( в основному у Студенівському родовищі). Розвідані також невеликі поклади вапняків для вапна та вапняків-меліорантів, незначні родовища пісків будівельних та глинистої сировини для будівельної кераміки.