Історико-географічні передумови формування системи розселення Волинської області

На 1897 рік Волинська губернія займала територію у 71,7 тис. км2. Вона була поділена на 12 повітів: Житомирський, Володимир-Волинський, Дубенський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новгород-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський і Старокостянтинівський [9].

На подальше формування та розбудову міських і сільських поселень відчутний вплив мав Жовтневий переворот 1917 року. За Ризьким мирним договором 1921 р., Волинь була поділена на східну частину, яка відійшла до УРСР, і західну, яку приєднали до Польщі. Волинська губернія, що входила до складу УРСР, далі функціонувала, але в значно менших територіальних межах, які охоплювали Житомирський, Новоград-Волинський і Овруцький повіти. У 1921 р. виникли нові повіти: Коростенський і Полянський [18]. У 1925 р. Волинську губернію було ліквідовано, а на її місці утворено три округи: Коростенський, Житомирський і Шепетівський [19, с. 205].

Перша світова та громадянська війни, безперечно, вплинули на характеристики розселення Волинської області. Так, середня людність поселень помітно зменшилась і становила 239 осіб, а кількість населення на території сучасної області у 1921 р. налічувала тільки 694,4 тис. осіб.

Для розселення цього періоду була характерна ще більша децентралізація. Загальна кількість поселень сягала 2368, а на 100 км2 території розміщувалося 12 поселень. За чверть століття (1897–1921 рр.) частка міського населення Волині збільшилася до 12%, проте із приєднанням досліджуваної території до Польщі, починаючи з 1920-х років, подальше зростання міського населення практично припинилося (табл. 2). Загалом у 1921 р. на Волині залишилося 17 містечок, які становили 96% міських поселень, і в них проживало 61,2% міського населення.З 1921 по 1931 рр. міське населення Волині зросло лише на 0,2%, а з 1931 по 1939 рр. приросту у містах не спостерігалося, крім Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського. Така стабільність міського населення була наслідком дії двох протилежних процесів: занепаду міських центрів, які опинилися поза межами впливу містоформуючих чинників, та динамічного розвитку міст-лідерів. Так, щільність населення Володимира-Волинського зросла за 20 років у 2,5 рази, кількість жителів Луцька та Ковеля майже подвоїлась. Основою такого швидкого розвитку названих волинських міст був статус адміністративних центрів (Луцьк) та важливих транспортних вузлів (Ковель).

За даними польського перепису населення 1931 р., на Волині було лише одне містечко з чисельністю населення до 3000 осіб, де проживало всього 2,4% міського населення, два міських поселення — від 3 до 5 тис. осіб (7,3%), чотири центри — від 5 до 10 тис. осіб (18,5%). Було також три міста з людністю від 20 до 50 тис. осіб, в яких проживало 71,5% міського населення [23, c. 57–58].

Таблиця 2

Динаміка щільності населення Волинської області*

Роки

Щільність населення, тис.осіб

у %

загалом

у тім числі

міське

сільське

міське

сільське