Історико-географічні передумови формування системи розселення Волинської області

У період 1960–1980-х років для більшості населених пунктів характерний повільний ріст промислового розвитку, низькі темпи зростання чисельності населення. Негативний вплив на їх розвиток мав новий адміністративно-територіальний поділ УРСР початку 1960-х років. Зміни адміністративно-територіального поділу області полягали у ліквідації окремих районів або в їх об’єднанні й зумовили те, що на початку 60-х років ХХ ст. 9 міських поселень та 2 села перестали виконувати функції райцентрів. Оскільки вони не мали достатнього промислового розвитку, то поступово втрачали населення.

У 70–80-ті роки ХХ ст. політика в УРСР була спрямована на подальше зміцнення економічної бази великих і середніх міських поселень. У Волинській області за цей час було введено в дію 20 державних промислових підприємств, загальний обсяг виробництва промисловості з 1970 по 1980 роки зріс у 3,4 рази. Група із трьох міст-новобудов розвивалася переважно інтенсивним шляхом. У Луцьку, Ковелі та Нововолинську розміщувалися проґресивні виробництва, які укомплектовувалися кваліфікованими робітниками. У групу міст з інтенсивним розвитком промисловості у 1980-х роках увійшов Володимир-Волинський, де планувалося розмістити великі сучасні виробництва.

Більшість міських поселень Волинської області розвивалися екстенсивно, ріст промислового виробництва супроводжувався різким збільшенням чисельності зайнятих у промисловості. Це зумовило збільшення міського населення загалом.

Висновки. Таким чином, на середину 1990-х років сформувалася сучасна система розселення Волинської області та її адміністративно-територіальний поділ. Як бачимо, система розселення реґіону є результатом дії двох взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів – заселення і розселення. Вихідними моментами цього процесу є населення як визначальний фактор процесу розміщення поселень по території; час, протягом якого ці процеси здійснюються, і природа, що безпосередньо чи опосередковано діє на людину або детермінує різні види її діяльності [10, c. 372]. Щодо Волинської області, то ці процеси яскраво виражені як в історичному, так і в суспільному та територіальному аспектах.

Зважаючи на ці обставини, слід обережно підходити до проблеми вдосконалення територіально-адміністративного устрою. Ця проблема сьогодні активно обговорюється, а її вирішення вимагає професійного підходу з урахуванням історичних, соціальних, економіко-географічних і правових компонентів. Одним із важливих аспектів цієї проблеми є комплексне соціально-економічне районування, яке повинно враховувати розміри території, кількість населення, щільність поселень, рівень розвитку інфраструктури, конфігурацію транспортної мережі тощо.

Як показують дослідження, Волинська область не має необхідних адміністративних можливостей для координації соціально-економічного розвитку [6]. Виділення таких реґіонів, як Волинь, має лягти в основу нової мережі великих адміністративних утворень. Проте слід застерегти від поширеної в суспільстві думки про переважання історичного принципу адміністративно-територіального поділу.

Формування нових адміністративно-територіальних утворень повинно оптимізувати соціально-економічний та культурний розвиток реґіону з урахуванням специфіки його історичного розвитку, природно-ресурсного потенціалу, людських ресурсів, економічних зв’язків. Лише взявши до уваги усі ці аспекти, можна успішно трансформувати адміністративно-територіальний устрій України та її окремих реґіонів.

Література

1. Арсеньев К. Статистические очерки России. – СПб., 1848.

2. Атлас Волинської області. – Москва: КГК, 1991.

3. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. – СПб: Изд-во П. Н. Батюшкова, 1888.

4. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – К.: Наук. думка, 1991. – Т.1. — 648 с.

5. Державний архів Волинської області. – Ф. 363. – Оп.1. – С. 627, арк. 1.

6. Дністрянський М. С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій. – Львів: Світ, 1992.