Роль самоконтролю у процесі удосконалення особистості спортсмена

Мета роботи: показати на основі використання методу аналізу та узагальнення літературних джерел і практичного досвіду.

Роль самоконтролю ц процесі удосконалення особистості спортсмена.

Основні завдання роботи:

1) відобразити виховні, освітні та оздоровчі завдання фізичної культури в школі,

2) розкрити суб’єктивні та об’єктивні показники самоконтролю.

Розділ II. Урочні та позаурочні форми фізичного виховання.

Обсяг роботи складає листків комп'ютерного набору.

Розкрити сутність психофункціонального самоконтролю.

Розділ І

1.1. Самоконтроль спортсмена - це регулярне використання рад простих прийомів для самостійного спостереження у зміні стані здоров’я і фізичного розвитку під впливом за¬нять фізичними вправами. Завдяки самоспостереженню спортсмен має можливість са¬мостійно контролювати тренувальний процес Крім того, самоконтроль має велике виховне і педагогічне значення, залучає спортсмена до спортивного спостереження і оцін¬ки свого стану до аналізу використаної методики тренування.

Самоконтроль служить важливим додатком до лікарського контролю, але не може його замінити. Дані самоконтролю можуть надати велику допомогу викладачу і тренеру в регулюванні тренувального навантаження, а лікарю — в правильній оцінці виявлених змін в стані здоров’я спортсмена і його фізичним розвитком. Викладач, тренер і лікар повинні пояснити спортсмену значення регулярного само¬контролю для зміцнення здоров’я, правильної побудови навчально-тренувального про¬цесу і підвищення спортивних результатів, рекомендувати користуватися певними ме¬тодами спостережень, пояснити, як повинні змінюватись ті або інші показники самоспо¬стереження ( наприклад сон, пульс, вага ) при правильній побудові тренувань і у ви¬падках порушення режиму.Викладач і тренер разом з лікарем повинні добиватися, щоби спортсмени правильно розуміли зміни різних функцій організму під впливом фізичних навантажень. Необ¬хідно попередити спортсменів від поспішних висновків при появі відхилень в показни¬ках самоспостереження, так як за неправильними висновками можуть послідувати неправильну побудову тренувань, а також можливе самовнушення якого-небудь захворювання, якого у спортсмена фактично немає. Важливо пояснити спортсменам, що при відхиленням в показниках, виявлених при самоконтролю, необхідно порадитись з лікарем і викладачем або тренером, перш за все чим приймати рішення.

В процесі занять фізичними вправами необхідно постійно проводити облік вико¬наних тренувальних навантажень і контроль за станом організму. Результати само¬контролю записують в спеціальний щоденник, який зобов’язаний вести кожний спортсмен. Лікар і викладач, тренер, дивлячись в цей щоденник, можуть побачити залежніс¬ть змін в стані здоров’я спортсмена від характеру тренувань.

Всі показники, які доцільно фіксувати в щоденнику, можна розподілити на дві групи: об’єктивні і суб’єктивні. До першої групи відноситься ті, котрі мають кіль¬кісний вираз в конкретних одиницях виміру ( км, хв., кількість повторень, ЧСС тощо). До другої групи належать показники, котрі мають якісний вираз на підставі наших суб’єктивних відчуттів. Відомий фізіолог О.О. Ухтомський відзначив, що суб’єктивні показники можуть бути настільки ж об’єктивними як і всілякі інші для тих, хто вміє їх розуміти і розшифровувати.

Самопочуття складається: з відчуття бадьорості, підвищеної працездатності або навпаки кволості, відчуття болю з тої чи іншої локалізації. Самопочуття може бути: як добре, задовільне та погане. При появі яких-небудь незвичайних відчуттів відміча¬ють їх характер, вказують, після чого вони виникли (наприклад: м’язевий біль після занять ). Інколи болі в м’язах виникають при тренуванні після великої перер¬ви або швидкому збільшенню навантажень.