Класифікація, систематика і термінологія в атлетичних видах спорту

Техніка боротьби складається з великої кількості різноманітних за структурою руху прийомів. Назвати кожний прийом боротьби окре¬мими термінами неможливо...

Вірна назва прийому має важливе значення для точного його розуміння. Тому назва прийому дається у залежності від його структу¬ри. Для визначення назви прийому встановлені наступні правила:

1. Назва прийому складається з двох або трьох частин.

2. Перша частина являє собою основну технічну ознаку прийому, наз¬ву основної класифікаційної групи. Наприклад: кидок, звалювання, перевід, переворот, утримання.

3. Друга частина назви дає характеристику основного елементу у структурі прийому, особливість положення, або виконання основної дії. Наприклад: кидок обвивом, перевід пірнанням, переворот пере¬ходом.

4. Третя частина назви визначає деталі прийому допоміжні рухи і захапи, їх спрямування та особливості. Наприклад: переворот роз¬гинанням захапом шиї з-під плеча та обвивом ноги або кидок через плечі захапом руки та одноіменної ноги.

Для скорочення назви прийому застосовується опускання деяких термінів, без яких ясність назви не змінюється. Наприклад: переворот обертанням - вертушка; переворот скручуванням захапом двох рук збоку - переворот захапом двох рук збоку.

Як правило у третій частині назад прийому найбільша кількість слів, в яких відмічаються різноманітні деталі техніки. В них пока¬зано яку кінцівку потрібно захопити /дальну ногу, різноіменну руку тощо/, а також з якого боку і всякого положення. Для скорочення назви приняті деякі умовності. Застосовуються певні назви напрямків руху і вихідні положення з яких борець, виконує ці рухи. Причому назви рухів вказуються тільки по відношенню до борця виконуючого ці рухи: вгору, вниз, вперед, назад, вбік, до себе, за себе, через себе і т.д. Положення борця атакуючого може бути: зпереду, ззаді зверху, знизу, збоку, поперек, зі сторони плеча, голови, ніг та верхи.Положення рук та ніг атакуючого по відношенню до супротивника можуть бути: зверху, знизу зпереду, ззаду, іззовні, зсередини, між руками, між ногами. Для поєднання двох елементів частин тіла або рухів між собою застосовується сполучник "з", "і", "та". При споєд¬нанні елементів чи рухів сполучник "і" або "та" означає, що одна рука захоплює одну частину тіла, а друга іншу. Наприклад: захап голови та руки. Якщо застосовується сполучник "з", то це означає, що обидві частими тіла обхоплюються і кисті рук атакуючого з’єднуються. У цьому випадку застосовується термін "охап". Наприклад: захап тулуба з рукою /охап руки і тулуба/. Якщо сполучник "з" застосовується двох елементів в прийомі, то перша дія є основною, а друга допоміжна. Наприклад: кидок прогином із заступанням. Кидок прогином - основна дія, заступанням - допоміжна. Якщо ж два елементи дії поєднуються сполучником “і”, то це означає, що для виконання прийому вони однакові за значенням. Наприклад: переворот захапом шиї і ту¬луба знизу.

При складанні назад треба пам"ятати, що прийоми які проводяться у стійці як правило починаються з переду тобто лицем в лице, а прийоми які проводяться у партері починаються ззаду-збоку. У всіх випадках назви необхідно вкладати так, аби використовуючи загально приняті терміни і правила, робити назви коротше, зберігаючи ясність та точність характеризуючи рухи і дії.

Для зручності опису захапів руки і ноги борців називаються одноіменними і різноіменними. При описуванні боротьби у партері руки та ноги атакуючого борця називаються ближніми і дальніми. З метою вказування напрямів основної атакуючої дії борця в описі прийомів вводяться слова "за себе", "від себе” Захапи уточнюються словами "знизу", ззовні", "знизу-ззовні" і т.д.

Таким чином теорія і практика боротьби вказують на можливість передачі інформації про техніку і тактику боротьби. А саме повні назви прийомів які утворюються на основі класифікаційної схеми обов’язково складаються з трьох частин. Ці частини вказують на приналежність до певного підкласу, до певної групи прийомів в середи¬ні підкласу і на підгрупу визначаючу захап, або інші деталі прийому.

Можна й неповно назвати прийом. У цьому випадку ми називаємо підклас і групу прийому.

Технічні дії позначаються також термінами-словами. Таке позначення прийомів відповідає назвам старої французької термінології - “суплес", "нельсон", "тур-де бра", "тур де те", та інші, або нашій робочій термінології - стегно, млин, вертушка.