Класифікація, систематика і термінологія в атлетичних видах спорту

Вірне рішення питань класифікації, систематики та термінології прийомів спортивної боротьби має велике значення для підвищення якості учбово-спортивної роботи з даного виду боротьби. І як вище було зазначено, враховуючи це, Комітет з фізичної культури та спорту затвердив у 1952 році "Єдину класифікацію, систематику і термінологію класичної та вільної боротьби", яка в свій час відіграла позитивну роль. Подальший досвід роботи з боротьби показав, що запропонована класифікація, послідовність вивчення прийомів потре¬бує перегляду; назва багатьох прийомів, контрприйомів не відобра¬жують головної суті виконуваної технічної дії, захисти, контрприйоми та інші дії у ряді випадків були приведені не вірно. З метою усунення цих недоліків вводиться нова "Єдина класифікація, система¬тика та термінологія прийомів класичної та вільної боротьби" -1959 рік.

Класифікація 1959 року перевірялася практикою більше ЗО років і е на сьогодні діючою класифікацією з боротьби. Ця класифікація ” являє собою багаторівневу класифікаційну систему.

Класи - технічні дії виконувані у стійці або партері /1-й рі¬вень/.

Підкласи - поєднують оцінювані правилами дії борців - кидки, переводи, перевороти - /П-й рівень/.

Групи поєднують поняття, характеризуючі основні дії атакуючого борця - прогином, нахилом і ін. - /Ш-й рівень/.

Підгрупи - варіанти прийомів - /IV-й рівень/, визначають дета¬лі прийому – захап, дію ногами і ін.

Недолік цієї класифікації в тому, що вона поєднує два види боротьби. Тому питання єдиною для всіх видів боротьби класифікації залишилось не вирішеним.

Між боротьбою класичною, вільно, самбо та дзюдо немає видової різниці. У кожному з цих видів процес двобою здійснюється в однакових умовах, всі види мають єдину педагогічну і приблизно схожу спор¬тивну задачу. Враховуючи це, ряд тренерів та наукових працівників вважають, що наявність чотирьох різних класифікацій є істотною не¬зручністю і викликає значні утруднення в практичній роботі та негатив¬но відображаються на розвиткові теорії та практики, спортивної боротьби висиваючи штучні кордони між видами боротьби. Відсутність єдиної класифікації розпилює та ізолює сили дослідників боротьби, стає на перепоні до створення єдиної термінології, необхідної як в учбовій та науковій роботі, так ї в спортивній практиці.

Враховуючи, що маються загальні поняття "боротьба" і загальне поняття "техніка боротьби" що процес двобою здійснюється в однакових умовах П.Купцов /Москва/ запропонував техніку усіх видів боротьби відобразити єдиною класифікацією.

Що ж може бути взяте за основу єдиної класифікації? З позиції найбільш загальної порівняльної характеристики техніки чотирьох ви¬дів боротьби греко-римська боротьба являє собою вид, в якому дії борців найбільш обмежані правилами змагань. Обсяг техніки вільної боротьби містить в собі все, що входить в греко-римську боротьбу плюс дії ногами і захапи руками за ноги. Відповідно техніка боротьби самбо включає все, що дозволено у греко-римській та вільній боротьбі плюс утримання та больові прийоми. Техніку дзюдо доповнюють удушення.

Тому схематично схожість і різниця обсягів техніки можна подати у виді схеми:

Дивіться схему єдиної класифікації прийомів техніки спортивних видів боротьби.

Г-РВІЛСАМБОДЗЮДО

Схема єдиної класифікації є чотирьохрівневою:

Приклад:

1 рівень - стійка;

2 рівень - кидок/який відбувся/,