Класифікація, систематика і термінологія в атлетичних видах спорту

Далі захапи та прийоми

Самбо

Кидки в основному тулубомКидки в основному ногамиКидки в основному руками

Саме поняття боротьба характеризується взаємним переборюванням опору за допомогою застосування дозволених правилами змагань спеціальних технічних та тактичних дій.

Боротьба, як вид спорту, культивується різними народами на протязі багатьох віків. І, звичайно, з боротьби проводилися змаган¬ня. На цих змаганнях народжувалися різні прийоми для досягнення перемоги. Так, з часом народилися правила змагань та техніка боротьби. Спочатку техніка боротьби та правила змагань розвивалися одночасно, у тісному зв’язку, змінюючи та доповнюючи один одного, тобто іншими словами правила не тиснули на технічні дії. Яскравим прикладом можуть служити бої гладіаторів, де будь-які прийоми були добрі для досягнення перемоги.

У подальшому правила стали впливати на розвиток, та обсяг техніки. Були визначені межі застосування тих чи інших технічних дій, за допомогою яких досягалася перемога. У зв’язку з цим і поділялися види боротьби.

У наш час будь-який вид боротьби та застосовані в них прийоми регламентується правилами, за якими проводяться змагання. Види боротьби різні і мають певні ознаки.

Отже, якщо класифікація прийомів боротьби являє собою розпо¬діл усіх відомих прийомів по групах у відповідності із загальною для кожної групи ознакою, то систематика - це розподіл груп прийом за ступінню складності та важкості.

Вірне рішення питань класифікації, систематики та термінології прийомів спортивної боротьби має велике значення для підвищення якості учбово-спортивної роботи з даного виду боротьби. І як вище було зазначено, враховуючи це, Комітет з фізичної культури та спорту затвердив у 1952 році "Єдину класифікацію, систематику і термінологію класичної та вільної боротьби", яка в свій час відіграла позитивну роль. Подальший досвід роботи з боротьби показав, що запропонована класифікація, послідовність вивчення прийомів потре¬бує перегляду; назва багатьох прийомів, контрприйомів не відобра¬жують головної суті виконуваної технічної дії, захисти, контрприйоми та інші дії у ряді випадків були приведені не вірно. З метою усунення цих недоліків вводиться нова "Єдина класифікація, система¬тика та термінологія прийомів класичної та вільної боротьби" -1959 рік.

Класифікація 1959 року перевірялася практикою більше ЗО років і е на сьогодні діючою класифікацією з боротьби. Ця класифікація ” являє собою багаторівневу класифікаційну систему.

Класи - технічні дії виконувані у стійці або партері /1-й рі¬вень/.

Підкласи - поєднують оцінювані правилами дії борців - кидки, переводи, перевороти - /П-й рівень/.

Групи поєднують поняття, характеризуючі основні дії атакуючого борця - прогином, нахилом і ін. - /Ш-й рівень/.Підгрупи - варіанти прийомів - /IV-й рівень/, визначають дета¬лі прийому – захап, дію ногами і ін.

Недолік цієї класифікації в тому, що вона поєднує два види боротьби. Тому питання єдиною для всіх видів боротьби класифікації залишилось не вирішеним.

Між боротьбою класичною, вільно, самбо та дзюдо немає видової різниці. У кожному з цих видів процес двобою здійснюється в однакових умовах, всі види мають єдину педагогічну і приблизно схожу спор¬тивну задачу. Враховуючи це, ряд тренерів та наукових працівників вважають, що наявність чотирьох різних класифікацій є істотною не¬зручністю і викликає значні утруднення в практичній роботі та негатив¬но відображаються на розвиткові теорії та практики, спортивної боротьби висиваючи штучні кордони між видами боротьби. Відсутність єдиної класифікації розпилює та ізолює сили дослідників боротьби, стає на перепоні до створення єдиної термінології, необхідної як в учбовій та науковій роботі, так ї в спортивній практиці.